У Нововолинську. Поки-що. Лікувався у Тернополі, потім знову у Києві. Здоров’я, як не мав так і не має. Потрібне дуже серйозне лікування. Має три пропозиції – у Феофанію, Дрогобич і Трускавець. Воно то добре, але потрібні гроші на медикаменти і на дорогу. На Майдані, на барикадах грошей не платили, стояв за українську національну ідею. За мене і за вас. Дехто із нововолинських товстосумів обіцяв матеріально підтримати, та обіцянки так і залишились цяцянками: «Казав пан, кожуха дам – і слово його тепле!» Так воно й є: багатії бідних і хворих не зрозуміють ніколи. Та й згадують вони нас один раз на чотири роки – перед виборами у міські депутати. А ще, як їм щось потрібно, наприклад погнути горба слугою, гувернанткою чи переспати, якщо сподобаєтесь. Використати, одним словом, на повну… Особливо, у Нововолинську. У нашому скорумпованому, скомунізованому і розграбованому місті, заповіднику найкращих традицій 5-ї колони. Я часто думаю собі, що якби воно стояло на вугільних пластах десь у Дон ... Читати далі »