Йой, мамцю моя? Ге-ге! Буду таки воювати ниньки із терористами у складі ІІ-го Елітарного батальону. Помогла случайность. Юзю, цебто мене, із кимось переплютали. Бо комбриг на пляці, формуючи частину скомандував: «Син прокульора такого-то, новобранець Юзеф Обсервишин, три кроки впєрьод!» «Я-я, е-ее… ваше блягородіє, ме-е бе-е-е, не-е-е той прокульорський сино… - хтів сказати до него. - Стати в строй, воїне!». То я й став. А шьо було робети? Мій названий татусь прокульор, замість синка, якого я втрафив до війська воювати, купев мені американського танка найновшої моделі. «Абрамс», називаїця. Не відаю, кіко мілійончиків зелених за него він одвалев, але машина – перша клясса! Безшумний ход на 1500 км., 300 мм. гармата із лязерною наводкою, 5 шт. крупнокаліберних пулємьотів керованих зо штучного спутніка Землі, 10 протитанкових управляїмих ракет, кевларова сєть для плєнних сольдат противніка - ззаду вольочицся… Плямкнеш губами под час бою – і до рота полилась охльождьонная Coca-cola чи бава ... Читати далі »