Прочитавши на сайті «Радар» статтю Наталі Камишнікової «Скандальні кайданки, мер і хабар. Що це було?» і за погодженням з автором розміщаю цю статтю на інших сайтах. Як першорухівець і краєзнавець також хочу дещо сказати про мера. Наприкінці 1989 р. п’ятеро рухівців ( троє з них уже відійшли у вічність) з «Оснастки» (міської організації РУХу тоді ще не було) почули від мера: « Я під синьо-жовтим прапором ніколи виступати не буду». Пізніше мер неодноразово заявляв: «Не міняються тільки блазні». Але чи щиро це було сказано? Стверджую – не щиро. Він ніколи не був переконаним українцем по духу. . Чудово володіючи даром політичної мімікрії і володіючи адмінресурсом, забезпечував собі перемогу на виборах, починаючи з 1998 р. До цього починаючи з 1990 р. він був заступником. Місто народжене у 1950 р., післяГКЧПкого перейменування вулиць у 1992 р. потребувало подальших перейменувань. Під тиском громадськості з’являються вулиці А. Рябченюка і С. Бандери. Але по принципу – на тобі Боже, що ме ... Читати далі »