Я йшов сьогодні, мимо дійства, яке проходило на центральному майдані Нововолинська. Не став, побачивши школярів старших класів, що вочевидь прийшли туди не зі власної волі, розпитувати що і до чого. Можливо, це був якийсь патріотичний захід, який треба було проводити. Але побачивши біля мікрофона першого заступника міського голови А. Сторонського, який виконуючи церемоніальні функції щось читав із папірця, все зрозумів. Майоріли державні і червоно-чорні знамена, миготіли знайомі обличчя чиїхось татів та регулярних завсідників таких міроприємств, котрі проводить місцева влада. Із моїх товаришів - першорухівців, що виборювали волю і державність для українськго народу у 1989-1991 роках, не було жодного. Все це відбувалося під гротескно переробленими радянськими мозаїчними панно у дусі вимог «ЗУ Про декомунізацію» - як його розуміє місцева влада Нововолинська. Де зовнішність чекіста, партизана і червоноармійця трохи підфарбували, як і герб СССР, як і зорю на будьонівці та червону стріч ... Читати далі »

Ось таку відповідь я отримав на свій інформаційний запит від нововолинської місцевої влади. Навіть дві! Коротко нагадаю, що мову у своєму запиті, в основному, я вів про те, а скільки ж грошей платників податків було витрачено на одне-однісіньке ямисько на шляху у центрі міста, яке поховали під горами асфальту одного капітального ремонту і двох ямкових упродовж пів-року? Перша відповідь – від заступника міського голови Нововолинська В. Рожелюка. У ній чолов’яга признається, що даних по тих злощасних ремонтах, у міськраді нема. Дозвольте, Володимире Дмитровичу, але я до вас не звертався! Писав до мера. І саме він мені мав надіслати листа у відповідь. А ви повинні були розібратися у ситуації, підготувати текст і понести його на підпис до мера. Внизу, дрібнюніми літерами приписавши: «підготував заст. міського голови В. Рожелюк». І вказати там, № свого службового телефону. Так? То ви, за стільки десятків років, так і не вивчили цих бюрократично-канцелярських правил? Чим ви тільки займалися ... Читати далі »