Батько й мати мені Та всі рідні мої, Наказали у люту годину, Щоби в військо УПА Я чим швидше вступав, Боронив від чужинців родину. Бо урвався терпець, Вже надходив кінець. Я не міг допустити руїни. Я в снігах замерзав, І в комуну стріляв, Бо всім серцем кохав Україну. Серед скель,полонин І карпатських вершин, Вишкіл в школі”Оленів”проходив. В схронах я зимував, Сам себе підривав Коли мене там ворог знаходив. Слава вірним борцям! І безстрашним бійцям! Пам’ятають Карпати й Полісся, Як повстанці-брати Із моєї чоти, Били зайд на полях і узліссях. Колими й Соловків Проминули роки. Вижив дивом.І виростив сина. Вже не сприйме ніяк, Чужинців – комуняк Добра й мудра моя Україна. Я у бункерах гнив, З нас вихлюпував гнів. Я життя рахував по хвилинах. Для того,щоб жила, Як калина цвіла. Вся моя золота Україна. Може прийде ще час, Щоб загарбати нас, Знов Совдепія знайде причину. Щоб відвести біду- До УПА я піду . Не віддам ворогам Батьківщину! Анатолій Бідзюра Нововолинськ, Волинь,Україна ... Читати далі »