БРЕХАЛА КОБИЛА,  ЩО ВИШИВАНКУ НОСИЛА

                                        (ФЕЙЛЕТОН)

                   Кажут, що пан Ратушний вже не будут мельдуватись на свою п»єту посаду в Нововолинську. Бо нажились себі добру господарку і натоптались баксами бесаги.

Топірка, бреше бандерівське кодло, ухопивши у верету свою вивірку (а може й обох), знацця газдиню, втечут до дєдя. До Ізраїлю. Бо  в тамтих  керунках, своїх не видают. А тутка, де оком не кинь – ворог на ворогу. І як не будут бургомістром - на другий день одєгнут си браслети і запроторят до сирого криміналу за діла давно минувших днів. Ну, може там, за склепіки чи за колиби, що по цілому місту набудували, а може за землю, котру  надбали за п»єтнайцєть літ безпрестанного газдування, того вже не відаю…

А ще є позасипувані копальні, де вони вугіль кайлом довбали, дві «Шахтарські слави» зароблєючи – цілих шість. Бавовняна манухвактура з «Оснастков», РМЗ, Хачкомбінат де топіра маргарина з олійов, автобази… І  шіснайцєть тисяч робів, з яких поздирали остатні киптарі і кирсані, та й вишпурнули за обійстє погибати.

                   Тілько і говорят, що недруги маючи повні течки компромату, тілько і ждут свого зоряного часу, жеби звання пана Ратушного си позбули. Та я в там те не вірю. Вусаті Нянь скілько літ вилазили сухі з води, вилізут і ниньки. Прокуратори гроші, ох як люблят! Вєнькше од самих себе.

А нині повідомили, що вибори ратушні, мают восени бути. Цебто обиратимут депутатіків сеймику і пана Ратушного, бо вони на сьогодні нелєгітимні. Виходит, же і права підпису та доступу до печатки бургомістерської, не мают, і документіки підписані ними, недійсні. Пропав Нововолинськ, як овечка на полонині, посеред вівчурів! 

То я собі і мислю: треба їм рятувати, те що нацуплено за багато років тєжкої праці, бо пропаде, альбо вороги розтєгнут спадок. А як, вони, пан Ратушні старались!, недосипаючи і відмовлєючи собі у лишній склєнци  води з-під крана, чи куснику сухарє  зацвілого.

Я, Юзьо Обсерватор з Коломиї, ниньки волиняка, з сего днє, розпочинаю в Ново волинську суцільну українізацію. Бо і сам в тому винен – мовлю гуцульською говіркою: правда, і по московськи ніц не вмію… Суржик, в якому намішані Расєя, Польска, Чехи і Матка Боска відає ще хто. Яким говорят сам пан Ратушний та його маршалки, писарня в синедріоні, «Їхнє місто» і ТєТєІ, нам в печінці сидят.

А ви, земляки-волиняки, пильнуйте та робіт все по-нашому, західняцькому, жеби не надурили нас більше  чужинці на виборах, як штери літа тому. Та не заглядайте в склєнку - там біда! А жеби їх Перун трахнув, наших захребетних вошів!

    Всігди Ваш Юзьо Обсерватор з Коломиї.

                                               Ниньки волиняка