Отримав відповідь на свій «Інформаційний запит» стосовно передачі Нововолинською міськрадою  громадських землі та споруди дитсадка № 9 у власність оперативного управління Генеральної прокуратури, безоплатно. З’явилась цікава інформація про ліквідацію цього ДДУ від 29 грудня 2000 року згідно рішення міської ради № 20\18, що як вбачається, теж несло у собі порушення чинного, на той час, законодавства та Конституції України. А також, відомості про оренду Нововолинською міською прокуратурою вищезазначеної споруди ДДУ № 9 на основі рішення міськради № 18\5 від 26.10. 2000 року, про що раніше замовчувалось. Прокурор міста О.Решетник відверто визнав, що «подальше безгосподарне використання» ДНЗ № 9 могло мати катастрофічні наслідки для всього будинку «та неможливості його подальшого використання». Як і майже всього - не втримаюсь, щоби не додати, за що береться наш «великий перезрілий господарник». Насторожує, що орендоване приміщення дитсадка для потреб правоохоронного відомства ремонтувалось аж 6 років. Як і те, що пан прокурор посилається на пункт 51 частина 1 статті 26 «Закону про місцеве самоврядування» де ані словом не обмовлено про право державних відомств забирати собі у користування майно комунальних дошкільних установ. І окрім того, на статтю 60 пункт 1 (там же). У якому говориться, що комунальні заклади освіти, культури та інші є власністю громади і їхнє відчуження визначається відповідно до закону. А ось саме на них, згідно змісту цього пункту у нашому випадку – на дитячі дошкільні установи таке право, продавати чи передавати у державну власність, якраз і не розповсюджується. Дуже дивним, на моє особисте переконання, є і посилання на пункт 5 статті 60, цього ж  «Закону про місцеве самоврядування». Де теж, жодним словом, не згадується право держави відчужувати комунальні заклади дитячої дошкільної освіти, а сам пункт виписано загальними фразами, які не передбачають ані їхньої безоплатної передачі, ані продажу другим фізичним чи юридичним суб’єктам господарювання. Пани із прокуратури так і не спростували моєї залізної аргументації основаної на «Законі України про дошкільну освіту» ст.16 пункт 7 та ст.26 пункт 30 «Закону про місцеве самоврядування», щодо абсолютної неможливості продажу (передачі) комунальних дошкільних навчальних закладів для їхнього перепрофілювання. І, навіть, не зробили ані найменшої спроби цього заперечити. А їхнє посилання на інші статті, вбачається хапанням потопельника за соломинку. Про порушення статей  Розділу І «Загальні засади» та Розділу ІІ «Права, свободи та обов’язки людини та громадянина» Конституції України, котра має норму прямої дії – теж ані пари із уст. Нічого не було сказано у відповіді на «Інформаційний запит» і про порушення прав дітей, котрі передбачені «Декларацією прав людини ООН» та «Європейською Конвенцією з прав людини». Як і величезної кількості меморандумів, хартій, постанов Європейського суду тощо на цю тему, ратифікованих Україною, і котрі мають беззаперечну вищість над законами та, навіть, над Конституцією Держави. До чого я обов’язково іще повернусь. А поки, дозволю собі надати Вашій увазі фотокопію свого «Інформаційного запиту» до прокурора міста, що вже був опублікований на сайті НВІП та відповідь на нього.

07.11.2013 року