Головна » 2016 » Вересень » 28 » ЯК РЕДАКТОР ГАЗЕТИ «НАШЕ МІСТО» І. ЛІСОВИЙ СТАВ «ЛЮДИНОЮ У ФУТЛЯРІ»
22:22 ЯК РЕДАКТОР ГАЗЕТИ «НАШЕ МІСТО» І. ЛІСОВИЙ СТАВ «ЛЮДИНОЮ У ФУТЛЯРІ» |
| Моє покоління пам’ятає зі шкільних років про Бєлікова - героя оповідання Антона Чехова «Человек в футляре», який у будь-яку
погоду ходив в галошах і з парасолькою, а у всіх життєвих ситуаціях, що стосувалися його, жив за обережним принципом - «как бы чего не вышло».
30.08.2016 р. я приніс редактору газети «Наше місто» Ігорю Лісовому статтю «Нововолинськ і ГКЧП» (дуже доречну для рубрики «До 25-річчя незалежності України»), в якій розповідалось про перебіг ГКЧП-істських і після ГКЧП-істських подій у Нововолинську у тривожні дні серпня 1991 р., і що робив у ці дні Нововолинський міський осередок «Руху», зокрема його голова Ігор Семенюк та один з ініціаторів відродження «Просвіти» (спочатку це було товариство УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІМ. т. г. Шевченка), Анатолій Борис. Трохи пізніше він стане заступником голови страйкового комітету шахтарів. Я попросив редактора написати на копії статті: а чи буде вона надрукована і розписатись. Редактор роздратованим тоном підтвердив це і написав, що стаття буде надрукована. Проте 19.08.2016 р. він по телефону почав вимагати від мене зняти свій підпис під статтею. Я відмовився і допис полетів у сміттєву корзину. Зрозуміло чому: не дозволив міський голова Сапожніков Віктор Борисович - головний редактор комунального видання «Наше місто».
Я розмістив статтю на деяких Нововолинських інтернет-сайтах, зокрема на сайті «Українська народна рада» та «Красти не можна». Стаття, також, була розміщена у другому виданні моєї книги у 2015 р. «Нововолинськ: історія у національно-демократичному та духовному вимірах. 1989-2000 рр.». Всі попередні спроби цензурування у «НМ» були розміщені 11.03.2014 р. у публікації «У Нововолинську повинне відбутися повне перезавантаження міської влади шляхом виборів», на Нововолинських інтернет-сайтах. Тому повторюватись не буду.
Я знайомий з Ігорем Лісовим із далеких радянських часів, коли він був редактором газети «Робітничий голос» - органу Нововолинського міського комітету Комуністичної партії України, де він тоді й працював.
18.12.1996 р. на черговій сесії міської ради було прийняте рішення про відмову у співзасновництві «прорухівської газети «Народна Рада» і про заснування нової міської газети (пізніше – «Наше місто»). Проти закриття «НР» виступили Анатолій Борис і Віталій Бобицький, відомі в місті люди. У своїй інаугураційній передовиці до першого номера «НМ» 01.01.1997 р. Ігор Лісовий – будівельник комунізму, як редактор, і обіцяв, що буде збережено все краще, що було в «РГ» та в газеті «НР». І так воно, деякий час і було збережено - як майданчик для дискусій. Проте, ненадовго. Тираж «НМ» у 1997 р. був 2400 екз. Нині він у «НМ» від 22.09.2016 р. – 1050 екз. Газета стала монопольно-дискусійною і славить місцеве владне начальство – вона, очевидно, тільки для бюджетників міської ради і працівників бюджетних установ.
Я не перекладаю вину про бездискусійність у «НМ» тільки на І. Лісового. Якби він намагався щось опротестовувати – був би просто звільнений і замінений іншою, більш компромісною для місцевого, владного режиму фігурою.
28.09.2016 р. З. Колбун, першорухівець, краєзнавець. Нововолинськ
|
|
Переглядів: 303 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
