Вступивши у крихітне приміщення зали засідань Нововолинської міськради, де постійно проводяться сесії, зупинився, як вкопаний: в ніс вдарили екзотичні запахи і випари зіпсованого повітря від дихання більше, аніж 60-ти людей. Котрі скупчились тут, ніби оселедці в гирлі Дунаю, в очікуванні нересту. Було спекотно і волого, як в тропічних джунглях Амазонії. «Ов-ва! – подумалось, - депутатам потрібно йти на пенсію по пільговому списку, а  перед кожною сесією видавати по літрі молока. Щоби не стати калікою».

         А на першому поверсі пусткою  стояло гігантське приміщення на 500 місць, що мало б використовуватись для цієї мети та інших заходів. Скажімо для вшанування жертв голодомору 1933-го. Це робиться для того, щоб «казли» бува не вийшли з-під контролю, прийшовши масово на сесію, та побачивши, які рішення і яким чином, проголосовують обрані ними депутати. Хай краще громадяни посидять у ролі прохачів під дверими, відчувши себе третім сортом. Так воно  було і сьогодні.

Свідомо запізнившись на годину, мусив нести стільця, щоб не стовбичити на лобному місці, бо «пенал» – синедріонська палата, була повна-повнісінька. В минулому номері «Вільної думки» я повідомляв, що питань порядку дня сесії було 27. Тепер його роздуло до 35-ти. Після прийняття «європейського» дефіцитного бюджету, депутати, як і прогнозувалось, кавалерійським наскоком оволоділи 7-ма шанцями земельних питань. Майже одноголосно. Як сказав головуючий, ми вже це проходили на дні депутата. А я додам: а також і на «тренінгу» перед тим, де знаходились найбільш вірні  (всіх – 28), за параметрами особистої відданості. Кажуть, що перед моїм приходом, під дверима «пеналу» несли службу зо п»ять міліцейських офіцерів…

Як вам: директору ПП КТ «Львівська жінка» І.Лузанчук прямим голосуванням відмовили у наданні слова для озвучення «Резолюції» мітингу на підтримку Ігоря Желізка.  Так, того самого, що хотіли зарізати. Може тому, що присутні на мітингу громадяни оголосили недовіру міському голові? З його вуст, тут-таки,  повторно, прозвучала погроза депутату В.Никитюку судовими переслідуваннями. Що ж. Можна починати.

До кращих часів відклали присвоєння Почесного громадянина Нововолинська (посмертно) націоналісту М.Слабику, одному з найперших рухівців міста. Відмовили у присвоєнні такого ж звання, покійному комуністу М.Меркулову. Проектів рішень для всіх депутатів не вистачало. Склалося враження, що через це, вони не могли відслідковувати хід голосувань. А це є прямим порушенням «Регламенту». Схоже, це робилося навмисне, а не щоб заощадити копійки на папері.  Не вистачало і «Додатків» до проектів рішень.    

 «Синдром 28-ми», проявлявся у всій його красі і потужності. А щодо ПП КТ «Львівська жінка», змушений повідомити, що з 01.01.2010 р., воно не укладало угоди з Нововолинською міськрадою про обов»язкове висвітлення (читай прославляння високих посадових осіб місцевого самоврядування), подій. І не користується через це, ані пільгами за оренду приміщення, чи прибудинкову територію,  ані копійчаною платою за тепловодопостачання тощо, ані фінансовою підтримкою по Програмі допомоги ЗМІ, хоча це передбачено законами держави Україна. ПП КТ «ЛЖ» не бреше, а тому й не отримує від міської влади автомобілів, не п»є помиїв з панського столу, не послуговується підтримкою високих владних осіб у спиханні свого кінцевого інтелектуального продукту по підприємствах та організаціях міста… Такою є плата за совість.

         Навіть у злодіїв є поняття честі і гонору. Та тільки не у викопних скам»янілостей – червоних тиранозаврів, що брехнею захопивши владу,  будь-якою ціною намагаються втримати у покорі український народ.

Скажіть, хіба не є порушенням закону України про громадський порядок, цілодобова робота нічних магазинів, що торгують спиртним, продаючи оковиту, в т.ч. і неповнолітнім? Купивши пляшку, вживають її вміст тут-таки, під магазином, або навпроти - на автобусній зупинці, тобто в громадських місцях з дозволу місцевої влади, яка заради збагачення себе чи родичів, заплющує очі на Закон і Конституційні свободи та права громадян. Дехто з власників нічних горілчаних магазинів, маючи величезні проблеми із законом, користується прикриттям посадовців місцевого самоврядування, відчуваючи безкарність. Люди  не хочуть більше колишньої влади! Вони виженуть її за межі міста.

Ось про що потрібно було говорити на сесії міськради 14.05.2010 р., а не дерти, сволотно і вірнопіддано руки, сховавши очі,  за те, що напередодні наказано було  владою. А ще, про написання заяв працівниками комунального сектора, щодо «добровільного» переходу на 4-х денний робочий тиждень, на тлі значної заборгованості по зарплатах. Про масу всіляких непотрібних світлових штучок на  опорах – кренделів, бульок, гвоздичок тощо, енергоємних підсвіток на облуплених фасадах. В той час, коли майже не працює вуличне освітлення. Це можуть дозволити собі брюселі, амстердами і мюнхени, але аж ніяк не Нововолинськ, якому до Європи далі, аніж з козою на налигачі, до Києва пішки. Про що говорити, коли міська влада, до 20-річчя НРУ, відмовилась фінансувати виготовлення і встановлення пам»ятної таблиці з Тризубом на фасаді ДЮЦу. Зробив це, своїм коштом, підприємець Євген Недищук. Депутати повинні були говорити про люстрацію бюрократичного апарату, повернення вкрадених у громади за багато років «служби» громаді комунального майна і землі, корупцію в міській раді, сватівство, блуд, цензуру… Всього  не перерахуєш.

Але, на фоні суцільного негативу є і проблиски світла. Наприклад, поновлення щогли з українським Прапором, яка була встановлена ще у 1990 р. Зробив це директор «Нововолинськкомунтеплоенерго», А.Гаврилюк. Так, що ще не вмерла… І слава Богу!