Головна » 2016 » Серпень » 6 » Хто Ви, отче Павле? Відкритий лист настоятелю Успенської церкви с. Низкиничі (газета «Народна Рада». 5.09.1992 р. з власного архіву автора)
10:51 Хто Ви, отче Павле? Відкритий лист настоятелю Успенської церкви с. Низкиничі (газета «Народна Рада». 5.09.1992 р. з власного архіву автора) |
| Ви можете відповісти, що Ви слуга Божий, служитель культу. Ми ж думаємо, що не тільки… Ви ще служитель промосковської церкви.
Сама необхідність звернутися до Вас виникла давно, але делікатність справи втручатися в життя церкви не дозволяла це зробити. Проте останні конфесійні події в Україні і Ваші постійні проповіді, що Україна ніколи не буде мати незалежної церкви і що українська мова годиться тільки для байок, анекдотів та сварки в хаті, змусили нас взятися за перо. Ми думаємо, що все це Ви говорите не від того, що є знавцем мов, а з браку культури і власної змалоросійщеності. Можна було б навести багато висловів відомих людей про українську мову, але ми зупинимося тільки на російських і російськомовних представниках культури.
В.В. Виноградов,мовознавець: «Гоголь користувався виразовими формами української народної мови, майстерно розквітчував цими фарбами і збагачував цими елементами мову російську…» («Правда», 4.03.1952 р.).
М. Шагінян, письменниця: «Літературна російська мова, тільки що опрозорена Пушкіним, одержувала в українізмах друге після Пушкіна щеплення народності, ставала у лексиконі і синтаксисі своєму ще більш демократичною».
В. Маяковський:
«Разучитеэту мову
на знаменах,
лексиконах алых –
эта мова величава и
проста:
«Чуешь, сурмызагралы,
час расплаты настав».
«Чтоможетбыть
затрепаннейда тише
слова поистасканного
«слышишь»?»
Тут доречно пригадати й те, що говорив Апостол Павло (1-е Послання Коринтянам): «…той, хто говорить на незнайомій мові, молись про дар тлумачення (ХІV, 13); «Бо коли я молюсь на незнайомій мові, то хоч дух мій і молиться, але розум мій залишається без плоду» (ХІV, 14).
Ви знехтували і порадою нашого духовного генія і пророка Т.Г. Шевченка:
«І чужому научайтесь,
І свого не цурайтесь».
То ж хто Ви, отче Павле?
Щоб відповісти на це питання, доведеться пригадати і вибори у березні 1990 року, коли Ви балотувались кандидатом у депутати до обласної Ради.
На зустрічі з Вами та іншими кандидатами у середній школі №2 було дуже багато виборців, особливо жінок. Як-не-як – у депутати балотувався священик. Після виступів кандидатів були поставлені питання кандидатам від виборців. Відтворимо по пам’яті окремі з них і Ваші відповіді на них.
1-е запитання: «Якщо Ви станете депутатом, якому Богу Ви будете молитись? Чи будете Ви сприяти ідеї незалежної церкви?» (П. Надкриничний). Відповідь Ваша, що будете молитись тільки Господу Богу, була сприйнята присутніми добре.
2-е запитання: «Чому за довгі роки війни в Афганістані офіційна (тоді – Російська) православна церква так і не висловила ні разу протесту проти цієї авантюрної війни?» (З. Колбун). Ваша відповідь стосовно того, наскільки це негуманно, протиприродно убивати людей, була гідною, щоб її висловити з трибуни ООН. Присутні в залі виборці-жінки слухали Вас, затамувавши подих. Правда, Ви не дали прямої відповіді на запитання, але це вже деталі… Подивившись на реакцію жінок, ми зрозуміли, що Ви переможете своїх суперників на виборах. Так воно і сталось.
3-е запитання: «Як Ви відноситесь до прийняття в СРСР Закону про альтернативну військову службу» (З. Колбун, мова про тих, хто з релігійних переконань зброю до рук не бере.) На це запитання Ваша відповідь була телеграфно чіткою: «У Конституції СРСР записано, що служба в Збройних Силах є почесним обов’язком кожного громадянина, і коли одні свято виконують свій обов’язок, іншим нічого відсиджуватись у медсанбатах».
В інших відповідях Ви наголошували на необхідності збереження СРСР і були далекі від проблем становлення української державності.
Що ж, нема вже імперії з благозвучною для Вас назвою СРСР.
Уже дана справжня оцінка війні в Афганістані. Та й самого Афганістану в тому вигляді вже не існує.
Україна, як і всі цивілізовані європейські держави, має свій закон про альтернативну службу.
Чи не помиляєтесь Ви, шановний отче, в черговий раз і тепер, стверджуючи, що Україна не буде мати своєї незалежної Церкви?
Як же несли Ви свій хрест як депутат обласної Ради?
Не будемо оцінювати загально Вашу депутатську діяльність. Можливо, Ви і зробили щось добре для своїх виборців, але діяльність Ваша для розбудови незалежної України була шкідлива. Пригадайте, як у минулому році на одній із сесій обласної Ради Ви заявили: «Рух зриває хрести на церквах і замість них ставить тризуби». На прохання депутатів навести приклад Ви не змогли цього зробити, але сказали, що Вам хтось це сказав.
Тепер відомо що ініціатива висунення Вас кандидатом у депутати належала Нововолинському міськкому компартії. А хто стояв за міськкомом партії? Не хочемо нічого стверджувати, щоб не мати справи з судовими органами, але не можемо не пригадати у зв’язку з цим публікацію в «АиФ», в якій митрополит Калінінградський, даючи інтерв’ю, говорив, що кожний другий священик в РПЦ був агентом КДБ. Зрештою, багато про що говорить справа агента «Антонова», він же митрополит Філарет. Та й Патріарх Московський Алексій ІІ мав псевдо агента «Дроздова» у КДБ.
Побувши півтора року депутатом обласної Ради, Ви відмовились від депутатського мандата. Чому? Чи не тому, що забороненою стала КПРС – КПУ, структура, яка надихала Вас бути депутатом?
А пригадайте, шановний отче, історію з іконостасом у церкві, в якій Ви маєте честь служити службу Божу.
В історичній церкві її засновника Адама Кисіля був іконостас старовинної, дуже цінної роботи, характерний якраз для українських церков. Ви його викинули через невідповідність канонам РПЦ і замінили іншим, характерним для російських церков, а не з причини ветхості. А згадайте фамільні герби Адама Кисіля на внутрішніх стінах храму, які пережили польську, першу московську, німецьку, другу московську окупації. Населення їх рушниками закривало від лихого ока шкідників – завойовників. Від Вашого ока не змогли вберегти історичну цінність… Це з Вашого благословення покірна частина пастви позбивала таки їх, в чому, можливо, кається тепер. Покаяння – справа добра, але чи покаєтесь Ви, отче?
А ось ще «перлина» з нещодавньої Вашої проповіді: «Хто ходив в автокефальну церкву, хай не ходить до мене на сповідь». А як же бути з Божою заповіддю: «Любіть ближнього, як самого себе». Та й Ісус Христос в Нагірній проповіді говорить: «…Любіть ворогів ваших, благословляйте проклинаючих вас, благотворітьненавидячих вас і моліться за кривдячих вас…» Те, що робите Ви – у Віру не навертає.
У своїй діяльності на посаді настоятеля ввіреної Вам церкви Ви не є оригінальним. Ви продовжуєте політику колишніх Російської і Радянської імперій по винищенню історичних пам’яток України (про це вже раніше докладніше писали в «НР» І. Семенюк, М. Корзонюк, С. Наконечний).
Держава не повинна вмішуватись у справи церковні, але церква не повинна ігнорувати справи державні. Держава Україна в особі вищого свого законодавчого органу – Верховної Ради – вирішила, що українська мова є державною. Але Ви вперто ігноруєте рішення нашого парламенту.
«Всяка влада – від Бога», - мабуть, і Вам доводиться говорити ці слова.
То хто ж Ви, отче Павле, слуга Божий чи московський послушник?
П. Надкриничний
депутат міськради.
З. Колбун
референт народного
депутата України Ф. Свідерського.
|
|
Переглядів: 263 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
