Головна » 2016 » Січень » 31 » ХТО ВКРАВ У НОВОВОЛИНСЬКУ ПАМ’ЯТНИЙ КАМІНЬ?
14:10 ХТО ВКРАВ У НОВОВОЛИНСЬКУ ПАМ’ЯТНИЙ КАМІНЬ? |
| Мене, на сьогодні, цікавить наступне:
1) Куди подівся камінь із майдану Незалежності? 2) Хто «заникав» б\ушні бордюри, котрі залишились після виконання «зимових ремонтів» шляхів улюбленою фірмою міського голови В.Сапожнікова, яка майже завжди, (і вже за давньою звичкою) «виграє» подібні тендери? 3) Хто поцупив чи кому продали поліровані мармурові плити із постаменту знятої у 90-х роках статуї Лєніна, перед міською радою? Приблизно, 40 метрів квадратних. 4) Хто і з якою метою розпустив «рухівський хор» «Просвіта»?
5) Чому нововолинські активісти, перевіряючи документи прокурорського розслідування по укладці асфальту (щебеню, гудрону, піску тощо) по вул. Тиха, знайшли там значні математичні невідповідності у бік приписок та збільшень? Прокурори що, не знають чотирьох дій арифметики?
6) Хто і чому знищив дитячий етнографічний гурт «Живиця», створений і вистражданий Галиною Ус, який гримів на всю Україну і за її межами? 7) Яким чином міський прокурор О.Шпота, котрому (двічі) була оголошена громадою Нововолинська недовіра за бездіяльність, у бутність його на посаді, а громадяни три (!) рази пікетували будівлю, став прокурором Луцька і району?
8) Чому заступник міського прокурора Нововолинська І.Васьовчик, до якого містяни мали дуже багато претензій із приводу недоброякісних розслідувань справ, (та представництв у міському суді) що потрапляли до його рук, сплив на посаді заступника прокурора Володимир-Волинської міжрайонної прокуратури?
9) Чому пікетований за бездіяльність начальник Нововолинського МВ УМВС Я. Соломонюк, під час реорганізації міліції в Національну поліцію, був направлений на нову посаду у м.Луцьк.
10) Яким чином майор О. Гурич, що блокував рішення київських судів по поновленню кримінального провадження стосовно рейдерського захоплення ПП РО «КТ «Львівська жінка», посів посаду начальника відділу Національної поліції у селищі Іваничі.
11) Чому, начальство правоохоронних органів не запитало у членів громади м. Нововолинська їхньої думки, стосовно призначень цих людей. Як було заявлено і твердо обіцяно владою після Революції Гідності.
12) У які «чорні діри» зникає старе асфальтове покриття після ремонтів теплотрас, водогонів тощо? І до якого можна застосувати вторинну переробку.
13) Коли мешканцям міста запропонують справжню (а не технічну й іржаву) питну воду у водогонах? За яку вони справно платять, ніби, як за джерельну.
Я іще жодного разу не отримував правдивих і повних відповідей від державних та місцевих службовців Нововолинська. У тім числі й від найвищого чиновника самоврядування, міського голови В.Сапожнікова. Хоча, подібні запитання, задаю йому регулярно і дуже давно. Особливо, на так би мовити, його щорічному звітуванні перед підконтрольними комунальниками, вчителями, лікарями і службовцями ОМС про якусь, нібито, виконану ним роботу.
Людина народжується не для створення собі проблем, а для їхнього успішного вирішення. Задля чесного заробляння коштів і засобів для власного (та й її родини теж) існування: на їжу, одежу, житло і тому подібне. Але, це зовсім не означає, що людям необхідно брехати ближнім та цупити щось у них. Як це роблять деякі продажні журналісти і злодюги-чиновники заробляючи брехнею собі на прожиття. За правду в Україні, й нині, небагато платять.
За неї зовсім не платили при СРСР. Навпаки. Можна було потрапити до тюрем чи таборів на довгі роки, десь там, у полярних районах імперії. І не було гарантій, що той «хтось» – правдолюбець, патріот, борець чи просто чесна людина, не залишиться там навіки.
КПСС контролювала та визначала буквально все у Радянському Союзі: що говорити, що співати, декламувати, на яких інструментах грати, як себе вести, які мелодії створювати, вірші чи романи писати, спектаклі у театрах ставити, які картини малювати і кіна показувати, із ким воювати. Яким країнам надавати «братню» допомогу грішми, зброєю, вояками чи «інтернаціоналістами-радниками»… КПСС про своїх «вождів» і «вождиків» дуже дбала. До послуг партфункціонерів було що завгодно: елегантні костюми і пижикові шапки, продуктові роздрібні та гуртові спецмагазини, промислові закриті – «берізки» і «ромашки», де комуністичні владні чиновники отоварювали себе і родичів. Відпочивали і лікувалися вони у спецлікарнях, спецсанаторіях, спецкурортах і спецбудинках відпочинку. Для них були відкриті всі шляхи через кордони за «залізною завісою», що вели на «загниваючий Захід».
При виході на пенсію, багатьом із партійних бюрократів призначали спец пенсіони районного, обласного та республіканського значення, розміру таємного. Деякі із них, кого оминула кістлява дама у каптурі із косою, отримують їх і донині.
Стверджую: Радянський Союз був найбільшим організованим, злочинним угрупуванням світу. Що б там не казали раби – любителі вареної ковбаси по 2,20 за 1 кг., хліба по 16 коп. за буханець чи сірників за 1 копійку коробка… Піддані розплачувались за це страшною ціною: свободою слова і пересування, правом вільного вибору місця проживання, засланнями, тюрмами, і відсутністю волевиявлення на виборах та власними життями.
Найголовнішим кримінальним «паханом» тоді був Генеральний секретар ЦК КПРС. Після нього йшли, за ступенями впливу на народ і міжнародну та всесвітню політику, учасники злодійської «малини» - члени Політбюро ЦК КПРС. Це були великі «вожді». А на місцях сиділи менші, регіональні «вождики» - перші секретарі МК партії і райкомів, секретарі по ідеології, промисловості і економіці, ЗМІ та пропаганді, всілякі парторги, місцеві шефи КГБ та міліції, профспілкові боси і «тайняки» на зарплаті, позаштатні інформатори, уповноважені по оранці та збору урожаю і агенти спецслужб. Таких дармоїдів тоді було – гать гати! Всіх їх добре підгодовували за підлість, доноси і слухняність.
Їм підкорялося все! Безпартійних посеред них не було. Найбільшою трагедією, через яку стрілялися, топилися чи вішалися, було виключення із КПРС. За ту чи іншу провину. Крадіжки на суму більше 20 тис. рублів вважалися «ізмєной родіни» і каралися розстрілом. Проте, крали всі і все.
Судова, прокурорська і ментовська мафії пильно стежили, щоби вчасно відбілити членів свого «компартійного братства». Кругова порука (читай – корупція на державному рівні) процвітала тотально - від низів до найвищих московських кабінетів. Карали рідко. В основному, виключенням із комуністичної партії.
Простих роботяг, за непокору та довгого язика, знімали із черг на квартиру, переносили відпустку на зимовий період, виганяли із членів профспілки та комсомолу, промивали мізки на загальних зборах, позбавляли 13-х зарплат, місячних і квартальних премій тощо.
Методи управління народним, як тоді говорили, господарством були тоталітарними, тупими, відсталими та абсолютно і безнадійно застарілими. Цим ніхто не переймався.
Я це пишу не тільки для того, щоб ви глибше осягнули принципи і засади «сапогізму» і «соколовщини» які у нашому місті до цих пір, залишаються непохитними: майже повне ігнорування конституційних прав і свобод громадян, відсутність прозорості дій у роботі посадовців місцевої влади, не публічність, свої «у дошку» співробітники у місцевому врядуванні та виконкомі. Кумівство, сватівство і свояцтво у підпорядкованих структурах та комунальних підприємствах міськради.
Але й, також, для ознайомлення молоді із радянськими порядками, яка виросла при вільній Україні і для їхніх батьків, що ностальгують за «дешевими» ковбасами, трусами і рабством. Багато чого (авторитарних методів керівництва, порядків і правил) було перенесено теперішніми «батьками міста» із комуністичним минулим, у нинішню Нововолинську міськраду. Де успішно застосовуються й донині.
Війна світосприйняттів триває. Віктор Сапожніков, наш давній міський голова, партієць і радянський чиновник, так ним і залишився. По-іншому він не вміє та й, схоже, не хоче. Це аксіома. Донбасівець, із міста Снєжного родом, для кого Волинь стала другою батьківщиною, вочевидь, не дуже любить моїх земляків. А даремно!
Волиняки добрі та терплячі люди. І, мабуть, він це відмінно зрозумів. Та й використовує для свого блага, вже дуже давно, наші духовні і людські якості. При допомозі ретельно підібраних для цієї мети, помічників і подруг…
Одним словом, закінчуючи скажу, у контексті заголовку цієї публікації: Камінь зі майдану Незалежності, встановлений там першорухівцями та мешканцями Нововолинська, очевидно таки вкрали. Сьогодні ми занесли заяву та відповідні документи начальнику міської поліції. Згідно «Закону України про місцеве самоврядування», міський голова відповідає за все! Ну, то й майте мужність, Вікторе Борисовичу, відповісти персонально, а не ховайтеся поза спинами своїх заступників та підлеглих за своєю давньою, іще із колишніх часів, «совковою» звичкою.
Гроші рухають прогрес, а вкрадені – його гальмують. Нинішній очільник міста став нецікавим для своїх вибрців. Про це свідчить кількість набраних ним голосів на нещодавніх виборах. Вони добре пізнали його єство. Як все банально і просто (!), виявляється. Людська зажерливість і прагнення влади, не мають меж.
29.01.2016 року
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ
|
|
Переглядів: 358 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
