НОВОВОЛИНСЬК, ЯК
ЧИКАГО КІНЦЯ 20-Х
Шлейф загадкових смертей, і не
менш дивних подій, тягнувся за Приватним підприємством «Кабельне телебачення «Львівська жінка» здавна. Перераховувати
людей, померлих від хвороб, та покійників після автоаварій – справа не вельми
етична і порядна. Тим більше, що тема ця, частково, порушувалась у величезній
публікації журналістки Ірини Лузанчук «Рейдерство по-нововолинськи». (Часопис
«Вільна думка» № 21 від 26.11. 2009 р.) в якому йшлося про знищення
вищеназваного підприємства іншим – кабельним телебаченням ТТІ ( Телебачення,
Телефонія, Інтернет).І як кажуть в Новово
волинську, засновниками і натхненниками якого, є дехто з «батьків» міста та
їхніх родичів. Та й створене воно було, впевнені дехто з нововолинян, під
майбутні вибори до місцевих рад та міського голови.
Випереджаючи події, не
претендуючи на роль оракула, можу припустити: в Нововолинську, незабаром,
можуть розпочатися бойові дії між членами територіальної громади, що прагнуть
світла і добра та представниками мафіозних кланів, які готові на все, заради
зла і грошей. А розпочалося все це, ще у 2005- му, коли 31 березня, четверо
здорованів, вранці, почали вбивати міського депутата Є. Кліндухова, що саме
збирався на сесію міскради, і який напередодні виступив з критикою свояка
головного персонажа акції «Нововолинськ без Сапожнікова»… Справа ця, як
видається, надійно і на віки- вічні, замурована в глибинах міськпрокуратури, її
закривали, але поновлювали знову і знову, за протестом опозиційних сил. Та все ж, це явний «глухар»,
хоча всі знають і замовника, і виконавців, надійно прикритих органами, які мали
б захищати нас.
Потім було побиття одного з
ініціаторів протестної акції, заст. голови УРП В. Коптюка. Били охоронців
кабельної живлячої лінії до звукоозвучувальної установки, що працювала на
мітингах. Для червоного Ново волинська, що претендує, за словами місцевої
влади, на роль європейського міста- це не дивина. Міський голова судився з
опозиціонерами за «кучманоїда», невідомі громили наметове містечко
протестувальників під вікнами міської ради… Було всього. Результат один – у
порушенні карних справ відмовлено.
На цей раз, в ніч з 16 на 17
квітня, у під*їзді будинку, де проживає, невідомі особи, скоїли замах на життя
журналіста, власника КТ «Львівська жінка», Ігоря Желізка, нанісши йому 18
ножових ран, 4 з яких проникаючі. За словами дивом уцілілого, двоє вбивць вийшли з підвалу сусіднього
будинку, а третій очікував поверхом вище. Був і координатор, майстер ножових
справ, як вбачається. І тільки особиста мужність І.Желізка ( до речі, цей чоловік зі Львова), та хороша
фізична форма, допомогли йому вчинити опір трьом кілерам і витримати тяжку
операцію на кишечнику. На другий день він назвав деякі прізвища. Ви самі розумієте, проводиться слідство,
провина не доведена…
Прийшовши в міліцію реєструвати
заяву щодо встановлення цілодобового караулу біля ліжка потерпілого журналіста,
я та депутат міськради В. Никитюк побачили там деяких цікавих людей. Дехто з
міліціонероів натякав на свою нещасну долю і 1500 грн.зарплати. Та на наявність
дуже сильних адвокатів у підозрюваних, що дозволяло припустити можливість закінчення слідства по
цій справі простою «битовухою». Скажімо, ревністю, пограбуванням, нещасним
коханням або «списанням» грошового боргу. Мало чим ще.
Справа знищення одного
підприємства іншим, що зовсім недавно з*явилося
в Нововолинську, тягнеться вже 10 місяців, і обіцяє перетворитись у
«висяк». Заяви подані в міліцію та
прокуратуру, в т.ч. обласну та Генеральну, гальмуються. Як гальмується і
душиться все правдиве, прогресивне і українське в цьому місті.
Нещодавно я зробив фотографії і
відео відписок від посадових владних осіб та правоохоронних органів, тільки за
три місяці поточного року, які зайняли підлогу в цілій кімнаті. Окрім цього,
окремо, розклав і сфотографував деякі свої публікації в друкованих ЗМІ про
корупцію в Нововолинську. Де, в якій Колумбії, Гондурасі чи Буркіна-Фасо,
Папуа-Новій Гвінеї, або на Кайманових Островах можна зустріти подібне не
реагування влади, цинічне і нахабне, на журналістські статті про порушення
Конституції та Законів «наймитами народу»? Мабуть, ніде.
Найстрашніше, що виборці про це
знають. І мовчать. Ми, мовляв, зневірились і розчарувались, ми нічого не можемо
зробити. Бо не хочете, бо боїтесь, байдужі і перелякані. Це те саме, що
звернутись до Всевишнього і сказати: «Ми Тобі молились, та не почув Ти. Ми в
Тебе просили, та не дав нам. Ми ходили до церкви, а Ти нас не нагородив нас. Ми
в Тебе більше не віримо і шукатимемо інших богів». Оце – найстрашніший гріх!
Боятись – значить не вірити в Правду, робити вигляд, що нічого не відбувається,
підлабузнюватись, продаватись, доносити і брехати, наражаючи дітей своїх на
прокляття і хвороби. Бог наш, є
Богом правди та добра.
В інших містах, депутати рад,
почувши про рейдерство, яке тривавє майже рік, негайно зініціювали б скликання
позачергової сесії та оголосили недовіру
місцевій владі, яка, до речі, з 31 березня є нелегітимною. Слідуючу позачергову,
скликали б по замаху на вбивство журналіста І. Желізка. Та тільки не в
Нововолинську, де домінують вовчі звички і правила! Де все купується і
продається, де плазування перед владоою - понад усе.
Потроху тануть, як сніг навесні,
надії на оновленість Держави Україна, що перестає бути нею. А жаль. Тому що,
прийдеться емігрувати. Кому до Польщі, кому до Литви, а
комусь - до лісу, по гриби. Особливий урожай пророкують, влітку, на
правдиві… Бажаю всім добра та світла!
19. 04. 2010 р. Анатолій Бідзюра м. Нововолинськ
|
