Антикорупційний сайт Анатолія Бідзюри "Красти не можна"

Четвер, 19.10.2017, 23:07

Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Головна » 2014 » Серпень » 11 » ОЦЕ ТАК!
14:03
ОЦЕ ТАК!
Саме під цим оригінальним заголовком вирішив я подати свій матеріал на сайті «Нововолинськ діловий». Котрий був надрукований у газеті «Місто вечірнє», у далекому 2005 році. А якщо бути точним то 18 серпня. У самий розпал акції «Нововолинськ без Сапожнікова». Саме перед Днем міста. Мітинги, поїздки до Києва організаційного комітету, пікетування та замахи на вбивство активістів, ніби у Чикаго 20-х років минулого століття, нічний розгром наметового містечка де знаходились опозиційні до міського владного режиму члени ГО, котре було під вікнами службового кабінету міського голови, двічі (!) пофарбовані у помаранч кирзові чоботи, приватний орден св. Миколая із діамантами у білому золоті - «За примноження добра на землі» та мертвий пес у приймальні… Походи під барабанний бій 200 з лишком людей із національними прапорами до міської прокуратури, СБУ та МВ УМВС. Неодноразові аудієнції у перших осіб держави в Києві – Президента України В.Ющенка, Прем’єр-Міністра Ю.Тимошенко, міністра внутрішніх справ Ю.Луценка. Із врученням їм особисто, із рук в руки, пакетів із набором документів такого типу, як оцей. Та брехливими, клятвенними запевненням від нещодавно обраного помаранчевого Президента і від призначених ним «державників». Про невідворотність покарання злодіїв. Йшлося про імовірні крадіжки комунального та державного майна і бюджетних коштів у особливо великих розмірах. Обдурили, як завжди, взявши очевидно, немалі гроші... Буремний 2005-й! Відгомін тих подій буде лунати допоки існуватиме Нововолинськ. Редактором газети «Місто вечірнє» у той час була Людмила Леонідівна Лукницька. Моя хресна мати, як журналіста. Поетеса. Великої душі і серця людина, журналіст із великої букви. Нині проживає у Володимирі. То і газета, яку вона очолювала, тоді сяяла правдою, творчий колектив не був пригодованим і приголубленим закаляними у крадіжках руками, незважаючи на неодноразові спроби міської влади. Істина понад усе! Це її життєве кредо. Коли я приніс відповідь від начальника ВДСБЕЗ у Волинській області Ю.С. Ткачука, вона відразу й не повірила, що таке у Нововолинську може відбуватися. На деякий час відняло мову. Та, номерний оригінал документа на гербовому бланку - річ вперта. Надрукувала одразу ж. Зверніть увагу. На початку відповіді, у преамбулі, написано, цитую: «…щодо зловживань службових осіб органів влади міста, розглянуто…». Саме так. Мені відомі їхні імена. І далі, про зловживання адміністрації БПФ «Нотекс»: «…діючи в інтересах третіх осіб…» Міським прокурором тоді був О. Сліпчук. А Волині – М. Франтовський. Він зараз очолює прокуратуру Донецької області. Перед ротацією до нас – теж там служив. Очевидно, обоє у системі… Знаєте, в результаті правдивих слідчих дій багатьох міліціянтів у Нововолинську і в Луцьку, відкриттям багатьох кримінальних справ по суті цих, вже майже доведених злочинів здавалося, що все закінчиться публічними, резонансними судами. А ось і ні! Процес зупинився, мабуть, через прокуратуру. Обласну, і нашу. Хоча, до оперативної роботи й був задіяний значний контингент міліцейських і прокурорських фахівців. Та й від Служби Безпеки України знаю точно, що теж. Один мій знайомий міліцейський офіцер, у своєму службовому кабінеті при мені, не соромлячись плакав гіркими слізьми. Із відчаю і розчарування коли стало зрозуміло, що суди не відбудуться. Хтось зверху, все загальмував. Від втрати віри у справедливість та ідеали самостійної Української держави. Через беззубість і безпринципність свого вищого керівництва у Києві і Луцьку. Та порожніх слів, як йому тоді здавалось, у розділах та статтях Конституції України. Через недоведене шахрайство та продажність прокурорів. Неможливість застосувати до хапуг Кримінальний Кодекс України, що вочевидь, було куплено за гроші. Байдужість членів територіальної громади міста. Порушених і зганьблених його та українського народу, правах і свободах. Прізвища я називати не буду. Людина ця, вклала у розслідування всю душу. І таким чином, де за гроші, де за звання та посади, а коли і від переляку правоохоронна система і суди трансформувалися у те страховидло, яке ми маємо тепер. А, якщо відверто, то у каральні жандармські і поліцейські загони по боротьбі з іншодумством та політичними противниками панів та підпанків, котрі перебувають на службі у шахраїв. Що, як вбачається, засіли у місцевих і центральних органах влади. Де і досі, мабуть, правлять бал злодюги та їхні свояки. Чи мають ці відомства право носити на своїх знаменах гасла типу «Честь, гідність, закон»? А на мундирах еполети та ордени із тризубами отримуючи від простих громадян непомірні зарплати? Ніщо не минає намарно. І титанічна праця рядових та чесних слідчих-ментів, теж. Такі справи, де шахраї крали у особливо великих розмірах, не криючись – нахабно!, і у всіх на очах, терміну давності не мають. Як і ймовірні прокурорсько-міліцейські злочини по відмазуванню та дахуванню криміналітету. Я надав вам тільки один прецікавий документ від офіційної, державної службової особи. Особисто я нічого не придумував і ця публікація не від Пегаса – покровителя і поганського бога куплених придворних поетів та клацоперів. Це - офіційна відповідь на інформаційний запит, подібного якій ви тепер не знайдете й вдень зі свічкою. Таких розслідувань, нинішні правоохоронці вже не роблять. Він від справжнього міліціонера – офіцера, що має непродажну душу і незаплямовані людські честь та гідність. Який виконував свої обов’язки згідно «Закону України про міліцію» та Конституції. За зарплату. І, із принципу, завжди готовий був написати рапорт про свою відставку. Так не буває – скажете ви. Ще й як буває! Високе начальство, місцеве і столичне, вочевидь, за гроші спускає всі злочинні оборудки місцевих «князів пітьми», на гальмах. Та, недовго залишилось. Бо епідемія страху, продажності і зажерливості, особистої відданості місцевим, «крутим» феодальним «паханам», їхнім своякам і родичам, чорнильним майстрам пера - від брехонь у ЗМІ, режисерам та ляльководам безкінечних крадіжок людського добра і бюджетних коштів, іде на спад. Чемодан – аеропорт – Москва. Правда, літак можуть і збити над Донецьком із «БУК-М1». Свої ж «кореші». Або, чемодан – аеропорт – Канарські острови. Всі злодії - по валізи. Та, верхи - на чемодани! Так воно вже й є. Багато хто із колишніх та «святих» шахраїв, обраних всенародно, втекли за кордон. І, слава Богу. А ось, і чи решта «порве пазурі»? Це залежить тільки від нас самих. Ми справимось. Ми – українці. Правда переможе. 10.08.2014 року Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», Нововолинськ, Волинь
Переглядів: 187 | Додав: Анатоль | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 2
2  
Шановний Олександре! У мене посвідчень журналістських багато. Жодного разу я не заробляв на життя журналістською діяльністю. Повернути його - немає проблем. А для чого? Вороги не сплять. Єдність - наша сила!

1  
Шановний Анатолій Миколайович!
Ваше посвідчення журналіста газети "НВІП" анульоване за співпрацю із проплаченими конкурентами.
Будь ласка, здайте його до 20.08.
В іншому випадку 20.08 ми опублікуємо інформацію, що Ваше посвідчення недійсне, на сайті.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Меню сайту

Форма входу

Слухаємо

Пошук

Календар

«  Серпень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

...

Погода в Нововолынске

Опитування