ПРО «ЖИДА», «ХАХЛА», «ЛЯХА», І «КАЦАПА»

Прочитав у «Волинській газеті» від 01.07.2010 р., публікацію О. Бубенщикової «За «жида» можна і в тюрму». Припустимо. А за «хахла», «кацапа», «ляха», «москаля», «шваба»і т.п.  яких так багато в наших краях, врешті решт? Тема ця делікатна, і рубати з-за плеча, виносячи її в заголовок, не варто. Мені здається, стаття написана однобоко і не враховує історичних, етнічних та лінгвістичних традицій слов»янських націй. Слово «жид», в Україні,  ніколи не було образливим. В сусідній Польщі, наприклад, воно використовується тисячі разів щодня, та нікому і на думку не спадає, тягнути когось в суди за ксенофобію чи расизм. Єжи Гофман,  польський кінорежисер,  відомий своїм фільмом «Вогнем і мечем», з гордістю говорить: «Єстем польськім жидем». Бо тамтешні євреї горді з належності  до своєї великої нації і не мають щодо цього, різноманітних комплексів та фобій. Можливо, ще і тому, що не  існує польських олігархів єврейського походження, які злетівшись, як мухи на мед, пограбували б поляків. Та і зробити це у Польщі, за того рівня національної гордості і самоусвідомлення себе корінною нацією, є самогубством для будь-якого злодія,  будь-якого походження.

З прадавніх часів, в Україні, цих прийшлих з Палестини і Хазарського каганату людей, називали так. І ніхто з них за те, будь то корчмар, орендар землі, кожухар, перекупник, міняйло, чоботар, шинкар, музикант, адвокат чи торговець і гадки не мали лобіювати закон, щоби наректись євреями.

В західноєвропейській інтерпретації євреїв називали «джуда», тобто «Юда» -  від імені одного із колін Ізраїлевих, а від них воно перекочувало до нас – «жид», чоловічого роду. Тому цю, за  тисячоліття втавровану в гени і свідомість східних слов»ян» назву, ніякими законами, штрафами та каторжними роботами,   викоренити, не вбачається можливим.  Не зрозуміло, вона - Верховна рада, неправильна якась, чи що? Бо зміни, прийняті нею до ККУ, надумані, і не відображають справжнього стану речей в українському суспільстві, хоча і прийняті 312 нардепами з присутніх 434-х, та націлені на захист, скажемо так, однієї національної меншини. Зате, як в дзеркалі, відображають кількісний склад голосувальників цієї меншини у ВРУ, разом з прибічниками, ясна річ. Тема, яку підняла і розвинула О. Бубенщикова у своїй публікації, схоже, переслідує мету когось наполохати. У часи царату, вона була надбанням підданих всієї імперії.

Проте, починаючи з 1917 року, на неї було накладено «табу». І не випадково: в ЧК, ГПУ, політбюро ВКП(б), наркоматах тощо, аж кишіло єврейськими прізвищами та іменами… Хтось заперечить?

Маю списки складу «розстрільних» трійок, з хахляцькими, москальськими і жидівськими прізвищами в симбіозі з грузинськими. Вибачте, але інакше,  ні своїх, ні чужих катів рідного народу, назвати не можу. Зрозуміло, чому слово «жид» викликає негативну реакцію у представників єврейської нації. Воно асоціюється у свідомості українців з несправедливістю, жорстокістю та обманом 

всіх імперій, що гарували на нашій території. Окрім ремісників, деякі представники цієї нації жорстоко визискували народи в  багатьох країнах світу, за що неодноразово виселялись за їхні межі. Я не буду акцентувати увагу читачів на цих печальних моментах з історії всесвітнього єврейства, бо не є антисемітом, радше антисіоністом.  Семітами, є і араби, що з незапам»ятних часів проживали в Палестині та навколо. Слово «гебрей» (єврей) – іноземного походження і в сучасній українській мові йому є рівнозначний відповідник – «жид». Коли мене обзивають «хахлом», то не ображаюсь – хай судять за справами, які роблю.

         Наша українська доля є дуже схожою на долю євреїв. В них, до  недавнього часу ( до 1949 р.), не було своєї держави – в нас теж. До них неодноразово застосовувався  геноцид – до нас теж. Вони є вигнанцями і розсіяні по планеті всій – ми теж. Вони зберегли свої прадавні традиції, мову, звичаї і культуру, не дивлячись ні на що – ми теж. Їх виселяли зі стародавніх територій проживання різноманітні загарбники – нас теж...

Поляки дозволяли орендувати євреям православні та греко-католицькі храми, збудовані потугою і коштом українських громад, і разом з деякими несвідомими євреями гнобити і грабувати корінний народ. Що і призвело до Української революції 1648 р., в якій постраждали як євреї, так і поляки. Я не сумніваюсь в обраності Богом єврейського народу, до розп»яття  Іісуса Христа, Богочоловіка, Сина Бога живого, земне ім»я котрого – Ієшуа Го-Ноцра. Як і немає для мене таємниць в змістах Тори, Талмуду і, частково, Каббали. Доводилось переглядати, також, і «Протоколи сіонських мудреців».

Єврейство неможливо асимілювати в середовищі «гоїв», через майже, повну закритість для останніх їхніх общин, котрі до цих пір живуть по законах Тори (Старого Заповіту), та і рабинами (священниками), це суворо забороняється. Слово «гетто» - єврейського походження.  Священні книги єврейських релігійних громад, це історія трьохтисячолітнього виживання гебреїв у вкрай несприятливих, часом і ворожих умовах  чужих країн, жорстокої боротьби за місце під сонцем. Т.Шевченко, І.Франко, Л. Українка не є «фокусниками», пані Оксано, як і не є вони космополітами.

А що стосується змін в ККУ, то людина я, немолода вже, котру неможливо налякати ними, а якщо і доведеться назвати когось «жидом», а він мене-  «хахлом»,  то не буду робити після цього істерики.  І якщо буде необхідність – сам притягну до відповідальності расистів та релігійних екстремістів, у будь-який спосіб, не заборонений Конституцією України, що має норми прямої дії.  Цей шлях довгий, проте, не безнадійний. А я як націоналіст український, не маю нічого проти вашого націоналізму, єврейського, бажано цивілізованішого, із записом в графі «національність» та під своїми справжніми іменами і прізвищами.   

О5.07. 2О1О р.                                               Анатолій Бідзюра, м. Нововолинськ