СКИНЕМОСЯ, НА ЕУРОПУ!

                                        (ФЕЙЛЕТОН)

-«Ніц си електрика не пришлемо – сказала печерна дама з ЖКК-3. Бо він тілько до 9-ї години вечора робит. Так пан Ратушний наказали, економлячи на великому і малому, бардзо воліючи кризу світову здоляти та до Еурозоюзу вступити всеньким Нововолинськом». І положила - сь слухавку.

-«А пітьма вавилонська на вулицях тому, що пан Ратушний накопичуют доляри, жеби скорше до Еуропи трафити» – прокаркала служебка на там-тому кінці дроту в Бургомістраті.

-«Бруду на дорогах і троту-ярах ще не так і богато. Ось зачекайте, як двірників задля економії скоротят, бо вони страшні гроші, нічого не роблячи, отримуют – по 850 грн! Жах… То Пан Ратушні звеліли ті розкоші прекратити, скоротивши задля вступу до Еуропи, штати наполовину, і 24 години на добу робити наказавши. Та заяви написати на 4-х денку вмісто 5 день на тиждень, до-бро-ві-ль-но» - мовила секлетарка у КУМКГ.

-«А що бурда, руда, з кранів капає, так на чаєві, хе-хе, зекономите еуро зо сто на місяць. Як знайдете. Ще і подяку напишете! ( А коб ти зьозюлі більше не почув, гоцюльня зашмарована!) Бо пан Містечковий з маршалками до Еуропи зібрались, на трубах, на очисних, мані заробляючи» - прошипіла водяна паня, творячи лівов руков кабалістичного знака.

-« Ну то й ніц з тего, що землю гріємо! То ми так природу оберігаємо, черв»ячків там, земляних, жеби хрущі з кольорадським жучком перезимували добре - сь, навесні землю писками попробивавши. Бо без екології, до Еуропи – зась! - пан Нафтал…, тьху ти, Ратушні, звітуюючис говорили. До своєї приватизованої Ратуші п»єтий раз обраним бути, збираючис»- піяла в трубку графиня Теплозорчуккоб-ра, насилу стримуючи матюка.

-«Работаєм. Робімо, всьо что можно, і в нашіх сілах. Дажє єщьо большє . Вот гаспадін, Єво благородіє, Ратушний, за старанія на царінє прібудінковой тєрріторіі і повишєнія квартплати рядовим грамадянам (а чтоб ти трі літра спірітуса вилакал і нє виблєвал, бандэра нєдобітая), купи…, то єсть отрімал званіє Чєлавєка Года в номінаціі «Ангєльская надєжда козло-ностра структур» - драглеподібно шептала стара карга - Секономім-ка на вас - вот ми і в Эвропє!»

-«Ні не продається, нічим не торгуємо, ані земльов, ані бетонними цехами з млинками, ставками і вишневими садками – сорокою проскрекотали із Зеленого. (Тобі можемо дати, безкоштовно, два на метр, на другій шахті, хвашисте!) З такими вопросами до пана Підкоров»яного, тобто Ратушного, вони тим відают».

Сижу і мислю себі, вуса чухаючи: хай там як, а з шапков по кватерах іти треба, жеби люди, хто кілько може, на вступ до Еуропи скинулись, бо нігди з такими керунковими, туди не втрафимо. А пан Ратушний з командов, хай в Азії залишают, цуплячи їден в їдного. Слава Йсу, нововолинські раби! А жеби знали.

Юзьо Обсерватор з Коломиї, ниньки ваш - волиняка.