(Журналістське дослідження)

                   Спробуємо дати відповідь на запитання винесене в заголовок.  Як не легітимний, то чому керує грошовими потоками, підписує документи, скликає і проводить сесії міської ради, наради виконкому, від імені громади їздить у закордонні відрядження, звільняє і призначає заступників та керівників структурних одиниць, з його подачі депутати продають міське комунальне майно  та землю без конкурсів та аукціонів, отримує, урядові нагороди - ордени і медалі, стає людиною року у різних приватних номінаціях, видає розпорядження і накази, отримує зарплати, доплати і премії…  та робить ще безліч справ, котрі не має права робити. Ну, то – скажете ви – він виконує ці обов»язки тимчасово, до виборів, а потім передасть свою посаду наступнику. Дозвольте, а яке право він має, і за якими конституційними нормами, виконувати обов»язки міського голови, в той чаc, коли його каденція давно закінчилась, а нова відсутня?

                   Чому він не звернеться через контрольовані ним ЗМІ до територіальної громади, щоби та, згідно Статуту міста, шляхом референдуму чи загальних зборів громадян, проголосувала за надання йому тимчасового права (до виборів), виконувати обов»язки міського голови?  Якщо пан В.Сапожніков вважає свою посаду довічною, то фатально помиляється.

Ось що з цього приводу говорить Конституція України. В розділі ІХ, ст. 141, п. 2 написано: «Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки, відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.» Крапка. І ніякого тобі продовження повноважень міського голови указом Президента, постановою Верховної ради чи декретом Кабміну. Що стосується Конституційного суду, то він теж не має права своїми вердиктами продовжувати каденції місцевих владних виборних бюрократів. Конституційна база відсутня, що б не говорили з цього приводу ідіоми статей українських законів, прийнятих, як відомо і другокласникам, задля збереження існуючої владної вертикалі. А по мужицькому – для багатих.

                   Так, що нічого надувати щоки і вуса на урочистих зборах та інших заходах, вважаючи себе, як і раніше, виборним наймитом громади. Та і не були ви ніколи, нашим наймитом, Вікторе Борисовичу!, а тепер і поготів. Будь хто з територіальної громади може оскаржити будь-яке ваше рішення в судах, і будучи правим, виграє їх, чисто всі. Інша справа, що числитися міським головою дотепер, дуже вигідно, як в моральному, так і в матеріальному форматах. Та й продовживши своє незаконне перебування на посаді міського голови, прихопити собі ще дещо, до прихопленого раніше, в попередні каденції… Тут не про майбутнє прихоплення думати потрібно, а щоб повернути раніше прихоплене, зберігши душу. Особисто я, порадив би вам піти у відставку, і не чіплятись за грядущі вибори,  як за соломинку.  Місто вже не те, що 4,5 роки тому…

В Нововолинську, як на мене, сталася парадигма – зіткнення інтересів територіальної громади і правлячого місцевого владного режиму, кланів, котрі несправедливо іменують себе органами місцевого самоврядування. Це коли щосесії міськради, майно і землю міської спільноти, захоплюють одні і ті ж особи – найбільш вірно служиві та родичі, а переважна більшість, котрим те все належало, мовчки спостерігає беззаконня. Виник страхітливий розрив в якості життя між двома полюсами. Напруга зростає.

Перші – купаються в накрадених розкошах і багатстві, що їм ніколи не належали, другі – в злиднях, пограбовані та безправні, таких - основна маса. Багатії володіють всім – грішми, владою, максимальним впливом на правоохоронні органи, які служать їм, нерухомим і рухомим майном, контролюють кримінальні угрупування… Вони узурпували владу, ввели цензуру в місцевих ЗМІ.

 Впливають на громадську думку, підім»яли під себе громадські організації і політичні партії. Незаможні, спостерігають, як неофеодали докрадають власність їхніх дітей та онуків – майбутнє наступних поколінь, і на підсвідомому рівні бажають вже не матеріального достатку, а правди. Ще не усвідомивши себе організованою силою, часто ворогуючи між собою, вони вже не хочуть більше, перебувати на дні. Багаті ж, нізащо і ніколи не віддадуть неправедним шляхом нажитих статків, прагнучи, щоби все, чим довше залишалось, як є.

Знедолені платять купці «небожителів» буквально за все: право вести бізнес, документи на землю чи приватизацію, місце для контейнера на ринку, дозвіл обміну валюти, торгівлю без сертифікату якості, прийом до лікаря, ремонт класних кімнат в школі, абсолютно за все – не порахуєш. Непокірних і борзих, тут же карають – насилають перевірки з податкової, накладають адмінстягнення, цькують участковими та прокурорами, КРУ, доводять до банкрутства, штрафують, викликають на депутатські комісії тощо. А ще, у серйозніших випадках, ведуть зовнішнє спостереження, прослуховують телефони, впливають на сміливців через членів сім»ї, звільняють з роботи, підкидають наркотики, провокують на конфлікти. А потім… наймають кілерів.

Ну, а далі… далі читайте «Капітал» Карла Маркса. Незабаром, пригнобленим буде нічого втрачати, окрім власних кайданів.

Крім страху, в більшості нововолинців, домінує віра в «доброго царя», яка проте, потроху занепадає.  Вірять за звичкою: цей, старий цар, вже так накрався, що більше не буде, а нового не оберемо, бо буде красти. Свята простота! І невтямки, сірим, що старий пес знає всі стежки-доріжки кривого збагачення і свій давній злодійський екіпаж, якого викохував не одну п»ятирічку – перевірену і загартовану крадіжками команду, що пустить виборців з торбами по світу. І котрі сповідують формулу: «Нічого не поробите-всі крадуть. Всі не мають совісті-і ви будьте такими ж. Терпіть, бо всі терплять».  Ні, не всі, більшість не краде, хоча й терпить. Вірить в Бога, на відміну від вас, має совість, не бреше. Так, для вас,  завжди не буде!