Головна » 2016 » Березень » 15 » ВІДПОВІДЬ «КОМЕНТАРНИКАМ І ІНШИМ МЕШКАНЦЯМ МІСТА»
10:25 ВІДПОВІДЬ «КОМЕНТАРНИКАМ І ІНШИМ МЕШКАНЦЯМ МІСТА» |
| Звичайно, у мене є свої пропозиції, які відрізняються від пропозицій, напрацьованих комісією. Але я настоюю тільки на одному – вул. Піонерська повинна називатись або Рухівською або вул. НРУ. Тому що тут починались незалежницькі процеси у 1989-1990 рр., ще в радянський період, коли деякі «коментарники» або не родились або сиділи нишком-тишком. Крім того я озвучив у своїй статті деякі пропозиції, які не розглядались на комісії.
Слово – «піонер» появилось у радянському лексиконі від Н. К. Крупської, яка на вимогу того часу заснувала Всесоюзну піонерську організацію. Із Павлика Морозова родився Павло Корчагін, потім - Павло Судоплатов, пізніше – Павло Лебідь (виходець із Низкинич), нині – намісник Києво-Печерської Лаври.
Згідний, що Каурков – перший архітектор міста погано спроектував місто, але не згідний, що його непотрібно було увічнити.
Пам`ятаймо слова І. Терехова, директора шахти № 5 (а перед цим керівникам місцевого КДБ): «Нам не нужен этот уголь. Нам нужен здесь рабочий класс». А робітничий клас по замислу класиків марксизму не повинен мати національних ознак. Проте після смерті Сталіна, коли масово почали повертатися репресовані, національна ознака нововолинських пролетарів почала поступово мінятися.
Хто такий Колбун? Я підписався – першорухівець-краєзнавець, поліщук Колківського розливу, родився при Пілсудському.
Відповідь Славку: пенсія у мене – чуть більше 1,5 тисячі, на хліб хватає, на масло – ні. Коли в Україні впаде останній Ленін – значить я прожив недаремно.
Користуючись нагодою, подаю коротко, телеграфно ще деяку інформацію про наше місто. Після знаменитої промови Хрущова про культ особи Сталіна у 1956 р. наша найкраща вул. – нинішній бульвар Т. Г. Шевченка - перестала бути вул. Сталіна, а стала вул. Леніна. А вул. Сталіна стала нинішня вул. Святого Володимира. В ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1961 р. рішенням ЦККПРС тіло Сталіна було таємно винесено з Мавзолею (інформація з Інтернету). І почався, виражаючись сучасною мовою справжній «сталінопад». По всій території Радянського Союзу почався демонтаж пам’ятників Сталіну. У нашому місті їх було два – один у скверику за нинішнім «Волиньпаком» (його похоронили на лузі, де нині плещеться озеро на мікрорайоні). Другий, також гіпсовий, стояв на вул. Піонерській при вході у згорілий у 1968 р. драмтеатр. Цей пам’ятник зображав зразу двох вождів – Леніна і Сталіна, який стояв поруч з Леніним, що сидів. При спробі відірвати руку Сталіна, що лежала на плечах Леніна, неочікувано відірвалась голова у Леніна. Довелося знімати обох. Символічно. Обидва пам’ятники знімали вночі. Вул. Сталіна стала вул. Леніна.
Новий пам’ятник Леніну було споруджено 21.12.1982 р., а демонтовано 29.08.1991 р., через 10 днів після початку ГКЧП. На місці цього пам’ятника нині гарний квітник. Виросло нове покоління, яке не підозрює, що на місці цього квітника стояв Ілліч.
Я не подаю ці нотатки в «НМ», тому що головним редактором в цій газеті є не Ігор Лісовий, а міський голова. Про інші катаклізми, що пронеслись над нашим молодим містом, я не буду згадувати. Хотілось би, щоб нинішня хвиля декомунізації нашого міста була останньою. Але враховуючи нинішню матеріальну скруту і політичну заскорузлість нинішньої міської влади очевидно це не відбудеться.
Зосим Колбун
03.13.2016 р.
|
|
Переглядів: 358 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
