Антикорупційний сайт Анатолія Бідзюри "Красти не можна"

Вівторок, 22.08.2017, 16:03

Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас Гість | RSS | Головна | | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Головна » 2014 » Травень » 13 » Вірші Л. Лукницької
21:57
Вірші Л. Лукницької
Осінні тіні Осінні тіні – в мерехтінні, Осіння мряка – сірий день. На Україні – сірі тіні Вершать нам долю на щодень. Такую ж сіру, недолугу, У сірім мареві умів. А українець пхає плуга, Прогнати ж тіні не зумів. Осінні тіні безнадії Упали й на журбу мою. Мій отчий краю! Серце мліє За долю наймитську твою! Реалії сьогодення Кати народу їздять в лімузинах, На яхтах бісяться від жиру, Валюту бережуть в чужих країнах, А у своїй Христову віру. Хрести кладуть наліво і направо, Отцям земним цілують руки, А поміж тим розіп’яли державу І ждуть агонії та муки! А люд вкраїнський мовчки долю пхає, «Лише б не гірше!»- молить Бога. Зі стогоном важку хлібину крає Й дітей збирає у дорогу. В чужі світи склада скупу торбину, І на життя благословляє, Та ще заморську ношену свитину До торби нишком укладає. «Прощайте діточки! Шукайте долі, Вас пам’ятатимем до згину, І у світах, серед чужої волі Не забувайте Україну!» Кати жирують. Тішаться грошвою, Але не завжди їм так буде, Колись і їх поганою мітлою Местимуть із країни люди! Мама білка Уранці встала мама -білка, Стрибнула на ліщини гілку. Як ще малеча міцно спала, Вона горішків назбирала. У хаті вікна мила чисто, На пироги місила тісто. Варила борщ, пшоняну кашу, Корову вигнала на пашу. З сусідками погомоніла І далі в справах полетіла. Ще принесла пахуче зілля, Що прикраша лісне довкілля. Занесла той букет до хати, А потім сіла льолі прати. А тут збудилися хлоп’ята, Від щебету дзвеніла хата! Вмивала носики та очки, Щоб гарними були синочки. А як вони пішли гуляти, Мела подвір’я біля хати, Білизну висохлу збирала, Її у домі прасувала. Води з криниці наносила, Корові у відерці гріла. Поклала їй в хлівці солому, Надвечір привела додому. Доїла, порала, цідила, Синочків молочком поїла. Отак, мов в колесі, щоднини Намотує життя хвилини. У білки доленька селянки Своїм трудом будити ранки. *** У наймитах Пан поляк так просив зостатись! Назавжди. Щоби не вертатись. «Я вмерти маю тут?» - спитала. Лиш очі звів, а слів забракувало. «Я спшедам праце, а нє душе! До доми я вертатись муше». В той край, де хата і дитина, Де мова рідної Вкраїни! В своє село, де пахне літом, Луга буяють ніжним квітом. Туди, де мама колисала, І доні доленьки прохала. І не впросила, бач, бідака, Бо наймитую. У поляка. *** О світе ясний, світе милий! Додай мені ще трохи сили, Щоб далі йти. Щоб не боліло Усе, що так мій край зганьбило. Брехня та нищення законів, Насилля, гра старих гормонів, «Мажорщина» тупа і клята, Розтерзана вкраїнська хата, І правда – за сіма замками, І дітки, що ростуть без мами. І та дідусева криниця, В якій з нітратами водиця, Якую мусимо вживати, Щоб молодими помирати… На цвинтарях вже місця мало! І те спиртне отруйне жало Нас нерозумних загубило, Півсвіта люду заморило! А українець виживає! Із рідної землі втікає, Щоб кращу долю відшукати, Де є Творець, Закон і хата, Де діти ситі і щасливі І можновладці не брехливі. Бо тут – і прірва, і болото, «Казли» ми, бидло і голота. Під вибори – м’якеє ложе, Електорат їм допоможе! І він іде. Бреде в тумані. Пани ж радіють сито-п’яні… Людмила Лукницька. м .Володимир-Волинський
Переглядів: 150 | Додав: Анатоль | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Меню сайту

Форма входу

Слухаємо

Пошук

Календар

«  Травень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031

...

Погода в Нововолынске

Опитування