Головна » 2018 » Лютий » 8 » ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ: ІМПЕРСЬКА СИМВОЛІКА
10:00 ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ: ІМПЕРСЬКА СИМВОЛІКА |
| На центральному майдані Володимира – пагорб слави зі шпилем і вічним вогнем… Як і у нашому Нововолинську, поблизу ринку. Щоправда, той вогонь вже не палає. А навколо – чавунні, мистецької роботи щити із назвами радянських військових частин, котрі «визволяли» це древнє українське місто. Із імперською символікою. Посеред них – і лита плита із написом: «90 Володимир-Волинський прикордонний загін. 87 стрілецька дивізія». Автори чомусь «забули» додати до напису абревіатуру - «ПВ НКВД СССР». Саме так, по-справжньому, називалось це військове формування. Котре мало пряме відношення й до нашого Нововолинська. У княжому селі Будятичі, на території нинішнього ВПУ № 1, розміщувалось Управління 4-ї прикордонної комендатури і застава НКВД 90 загону ПВ (всі радянські прикордонні частини були підпорядковані Наркомату Внутрішніх справ СССР) із серпня 1944 по липень 1955 року. Тобто, вона на території села, проіснувала 11 років. То чим займалися прикордонники застави, дещо віддаленої від державного кордону, коли вже цілих 5 років, поруч будувався Нововолинськ і вугільні копальні? А ось чим. У заможних селян (куркулів) Будятич було конфісковано дві хати. Під тюремні камери, по-теперішньому СІЗО, а насправді - під катівні. Там, із пристрастю, допитували патріотів, інтелігентів, просто свідомих громадян та повстанців – вояків УПА, захоплених у полон. Трупи закатованих людей таємно вивозили і скидали у болітце, через яке проходить, тепер, автошлях Ковель – Жовква, що біля колишньої шахти № 8 «НВ». Окрім того, солдати-прикордонники, вночі, передягнуті в однострої УПА, робили рейди по навколишніх селах. Де калічили, грабували, палили і гвалтували місцеве мирне населення. Щоби викликати ненависть до повстанців. Це були так звані «перевертні», котрі діяли по наказу вищого керівництва ПВ НКВД СССР. Я міг би розповісти й про сотника УПА із села Тишковичі - Антона Приступу та його долю, який зі своєю повстанською сотнею неодноразово і успішно, атакував совєцьких прикордонників з Управління 4-ї комендатури і ту саму будятичівську заставу. Проте, із вашого дозволу, зроблю це іншим разом. У місцевої влади Нововолинська вистачило розуму прибрати зі скульптури по бул. Шевченка слова «…прикордоннику слава», замінивши на «захиснику». Та, повернімося до древнього Володимира, на княжому городищі якого, на фундаментах палацу короля Казимира ІІІ, ще за Польщі була побудована міська тюрма. Яку «перший совєт», після звільнення західних українців від хліба і сала у «золотому вересні» 1939 року, використовував за прямим призначенням. Тут теж катували і розстрілювали людей. Сотнями і тисячами… Перші розстріли відбувалися починаючи із вересня 1939 року по червень 1941-го. Наступні – із поверненням «другого совєта», і почались у 1944 році. Я бував там неодноразово і описав ці срашні розкопки, за валами стародавньої княжої столиці, у серії статей під назвою «Череповище княжого городища». У 1945-у, за свідченням волинськго краєзнавця Ярослава Царука, на території нинішньої автостанції у Володимирі, солдатами НКВД було встановлені шість шибениць. На яких публічно, зганяючи міщан і селян із довколишніх сіл, через повішення, страчували бандерівців із ОУН-УПА, активістів та співчуваючих їм тощо, аби залякати мирних мешканців і таким чином викоренити підтримку, яку надавали вони повстанцям бійцями, продуктами, одежею і зброєю. Свідки страт стверджують, що на шибеницях бувало, висіло у зашморгах і по шість тіл «ворогів народу», котрих не знімали по тижню і більше часу. І які проіснували до кінця 1946 року. Саму споруду тюрми, де страждали і вмирали мученики – українці, поляки, євреї та люди багатьох інших національностей, під тиском ВО «Свобода», місцева влада міста Володимира-Волинського мала намір перепрофілювати в музей тоталітаризму. Вже й було перекрили дах, замурували проломи, зміцнили стіни… А потім, раптом, закінчились гроші. Ніхто із місцевих активістів-патріотів не наполіг, як вбачається, на виконанні чиновниками своїх обіцянок. Та й де вони нині, ті активні і безкомпромісні люди? Виснажився їхній бойовий дух? Рештки котрого, ще можна віднайти у місцевих депутатів-свободівців у різних населених пунктах Волині. Такий ми народ, українці: якщо не вийшло чогось із першого разу – покидаємо це і більше ніколи про нього не згадуємо і не повертаємось... Одним словом, наш Нововолинськ набагато випередив колишній княжий фронтир західних волинських земель - Володимир, у плані декомунізації, як це й не дивно звучить. Можливо тому, що там стало нікому й спитати у місцевих владних чиновників про повне і безумовне виконання законів та інших нормативних актів Держави, котрі приймалися ВРУ?
07.02.2018 року
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща». Нововолинськ
|
|
Переглядів: 282 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
