Репліка небайдужих            

на результати  2-го туру виборів  Президента

Перефразовуючи Леоніда Кравчука, можна сказати: сталося те, що мало статися. Національно-демократичні сили вкотре наступили на ті самі граблі через їхню роз»єднаність. Президентом України стала особа з явно неукраїнським духом. Прикро, що до фіналу президентських перегонів прийшли В.Янукович і Ю.Тимошенко, які  в кінці 90-х років досягли піку своїх політичних і майнових статків у тіньових кланових структурах.

Але ж були посеред  18-ти претендентів на булаву у першому турі і безсрібники, що ніколи не крали!  Це – А. Гриценко, О Тягнибок і ще дехто.

Не добре, що діючий на той час Президент В. Ющенко, напередодні 2-го туру, звернувся до нації з закликом голосувати «Проти всіх», діючи за принципом «Хоч ти мене і породила, але я тебе вб*ю!» Тим самим показавши народу одну з своїх найгірших рис – мстивість. Звичайно, Ющенко знав, до його слів дослухається лише якась частина виборців, але вона, разом із тими, хто взагалі не прийшов голосувати, і забезпечила перемогу В. Януковичу. Висновок: мабуть між Президентом і кандидатом існували певні домовленості. Цим самим В.Ющенко показав свою непередбачуваність, перекресливши всі свої добрі справи на царині державотворення в Україні. Прикро і те, що українці за роки Незалежності не стали мудрішими і сміливішими. Патріотичнішими.

Якщо на виборах першого Президента 01.12. 1991 –го  переважна більшість не проголосувала за В.Чорновола, тільки тому, що він «ЗЕК» ( для них не важливо було чому він став «ЗЕКом),  то зараз, та ж більшість обрала двічі «ЗЕКа», будучи прекрасно поінформованою, хто перед ними – «рідний донецький, наш». І те, що майнова нерухомість – державна резиденція в престижному Межигір*ї, стала тріумфом соціальної несправедливості і нахабства, еталоном корумпованості №1 у найвищих коридорах влади, для цієї більшості –  не має ніякого значення.

Вважаємо за необхідне звернутись до нововолинських держслужбовців, директорів підприємств, депутатів міськради: не бігайте з однієї партії в іншу, втримайте статус-кво.  Нововолинський ( і не тільки ) досвід говорить, що як тільки в столиці змінюється влада – на місцях розпочинається весняна міграція «партійних лелек» та службовців органів самоврядування. Ми пережили (хоча і не всі) Кравчука, Кучму, Ющенка – переживемо і Януковича. Нічого екстраординарного не сталося. Життя продовжується.

22.03. 2010 р.              

Члени Проводу МО Української Народної Ради

                                                                      Зосим Колбун

                                                                                            Антон Макарук