Двадцять га міських земель

Нововолинська влада,

Поцупити задумала

Для якогось гада.

Та земля за териконом,

Там, де третя шахта. 

Де полів, ставків, городів

Розстелилась плахта.

Той чужинець-мільйонер

Що жне, де не сіяв,

Сидячи у кабінеті

Про усе те мріяв :

«На п*ятнадцяти гектарах

(Руки ж загребущі!),

Посаджу я ліс, ну ніби,

В Бєлавєжській Пущі.

Років, так, за дев*яносто

Буде бір, і в листі,

Розведу кошлатих дзіків

Й оленів плямистих.

Дам завдання, шоб привезли

З гір Карпатських скелю.

Запущу в ставки Сянькові

Макрель й форелю

На «Підсобне» контрабандні

Підуть «ніжки Буша»,

А в Будятичі на нерест

Кета і горбуша.

Поміж скелів, як в Умані,

Збудую каскади.

Поселю в них анакондів,

Кобр - у водоспади.

Серед хащів, з зубів кінських,

Вимощу  дорогу.

Щоби нею ортодокси

Бігли в синагогу.

Щоб громада не забрала

В мене землю й трона,

Привезу собі з Китаю

На цепу дракона.

Навчить мене пан Лозинський,

Як брати на «мушку».

Демократиків місцевих!

І варити юшку.

Суддя Зварич, майор Пукач

Будуть на зарплаті.

Оберпрокурор Шинальський

Єгерем у штаті.

Будуть папуги літати

Зелені  і  сині.

Звисатимуть з баобабів

Банани  і  дині.  

Куплю собі родовода,

І герб на  короні:

Серп і молот, біда й голод

На червонім фоні.

Я на терикон дозволю

По гриби всім лізти.

Будуть привчатися змалку,

Сирими їх їсти.

Оковиту хай жлуктять,

Щоб усохли  мощі.

В глупу ніч, біля «Аміго»,

На Пожежній площі.

Як побачу, що зависли

Між землею й небом -

Нашийники повдягаю.

Бо  мутантів треба!»

Так пархаті феодали

Хочуть дерти жили.

Мріючи, щоб українці

Вірно їм служили!

Визирнув чужий з вікна:

Вей! А там росою,

Скаче дама у савані,

На коні.  З косою.

Анатоль Бідзюра

м.. Нововолинськ, Волинь, Україна

29. 03. 2010 р.