Ми щодня в Нововолинську

Дивимось кіно,

Як день Божий – щось поцуплять,

Землю чи майно.

Щогодини в міській раді

Кояться дива!

Хабарницькі і злодійські

В розпалі жнива.

Що не день, в Нововолинську,

Чуєм новину :

То на хліб, чи то на воду

Підняли ціну.

Мало того, скажеш правду –

Наживеш біди.

Патріотів українських

Тягнуть у суди.

Був будинок комунальний

І конституційний,

Як поцупили в громади –

Став конфіденційний!

Була хата та публічна.

Та «братва» не спала!

Відписали свояку,

Враз секретна стала!

Землі наші прадідівські,

Родючі й ошатні.

Розікравши віддали,

Особі приватній.

Брешуть бідним держслужбовці

Пихаті й пархаті.

Обернувшись в яничарів,

Як стають багаті.

А назвете злодюгами,

Почнуть верещати:

«Ми не крадем! Так рішили

Міські депутати!»

Скаже хитрий феодал:

«Ви мене не лайте.

Це все родича майно!

В нього і питайте.

Ми хатки, біля «корови»,

Удвох збудували.

На ті гроші, що в Різдво

Нам надарували!

На виборах я поклявся

Для дурної маси:

«Дам їм вічного мотора,

І машину часу!»

Хабарі, відкати, бакси,

Корупція й слуги.

Курви, рейдерство, крадіжки,

Збочення й бандюги.

Мають наші можновладці

Палаци у Мінську.

Крадуть землю «любі друзі»

І в Нововолинську.

Бідним – злидні і закони.

Багатіям – гроші!

Вілли, «мерседеси», замки.

Нам – хвороби й воші!

Хай живе Степан Бандера!

Гукнем славу Куку!

Україні волю! Знищим

Біль, ганьбу і муку.

Час гряде. Злодіїв скоро

З пляжів на Канарах,

Поселимо в Україні,

На тюремних нарах!

 Анатоль Бідзюра

м.Нововолинськ, Волинь, Україна