ЧОМУ В БЛАГОДАТНОМУ, НАЙБІЛЬШ ЗАСЛУЖЕНІЙ У СЕЛИЩІ ЛЮДИНІ - ПОКІЙНОМУ МИХАЙЛУ БАЗАЛИЦЬКОМУ, ПЕРШОПІДНІМАЧУ СИНЬО-ЖОВТОГО ПРАПОРАУ В НОВОВОЛИНСЬКУ, НА ЦВИНТАРІ СПОРУДЖЕНО ТАКИЙ МАЛЕНЬКИЙ НАДМОГИЛЬНИЙ ХРЕСТИК?
Щоб відповісти на це питання, потрібно пригадати певний фрагмент з новітньої історії міста.
24 серпня 2022 р., в День Незалежності, група людей вирішила покласти квіти на його могилі в селищі Благодатному, де він похований. На жаль при цьому дійстві не міг бути присутній інший учасник цього підняття - електрослюсар котельні Микола Сорока через хворобу.
Підняття прапора відбулося у квітні 1989 р., коли ще не було Народного Руху України. При спогадах про цю подію інший, безпосередній учасник цього, електрослюсар Михайло Савченко (нині головний інженер НТКЕ) пригадав першу перепону: де взяти синьо-жовту матерію для пошиття прапора. Цим перейнялась його мати, яка і пошила прапор.
Не можна забувати, що перед підняттям синьо-жовтого знамена над цією трубою – у майже 100 м. заввишки, тріпалось на вітрі цілий тиждень, біле полотнище – це щоб заінтригувати публіку – а що ж воно далі буде? В кінці квітня біле полотнище замінив синьо-жовтий прапор. Працівники КДБ оперативно знайшли людину, яка погодилась зняти його. Але. через день, синьо-жовте знамено з`являється знову, і піднімає його той самий Микола Сорока. Так і майорить прапор, витріпуючись на вітрі та вицвітаючи на сонці, допоки не стане державним – у січні 1992 р.
3 червня 1990 р. відбувається установча конференція міської організації НРУ. Здійснюється підняття синьо-жовтих прапорів у в інших місцях – в травні 1990 року, на димовій трубі центральної котельні УККіТМ, якого підняв і закріпив Юрій Волянський, водій. Нині покійний вже. Тепер там встановлена стаціонарна щогла з синьо-жовтим знаменом, біля тротуару, на центральній котельні, яким опікується колишній голова тамтешнього осередку НРУ Анатолій Бідзюра. Але це вже окрема історія.
Тепер можна приступити до пояснення запитання, яке винесене в заголовок цієї статті. На початок 2019 р. М. Базалицький серйозно захворів і 5 грудня його не стало. Заступник міського голови А.М. Сторонський обіцяв кошти на лікування. А потім, і на поховання, але так нічого й не сподобився виділити.
25 жовтня 2020 р. – вибори нового мера. Керівник виборчої кампанії Б. Карпуса І. Гузь зібрав нас трьох першорухівців А. Бідзюру, З. Колбуна, Є Кліндухова. і на високій ноті запитав нас, першорухівців: «Ну поясніть мені, чому ця людина (тобто В.Б. Сапожніков) так довго сидить на цьому місці?»
Ми пояснили йому чому це так, та допомогли колишньому меру не сидіти більше довго, а Ігорю Гузю і Борису Карпусу передали «Доповнення до передвиборчої програми Б. Карпуса – ті пункти по декомунізації, які В.Б. Сапожніков не виконав. Серед інших інших був і такий під № 8: «Надати посильну допомогу у спорудженні надмогильного пам’ятника першопіднімачу синьо-жовтого прапора у нашому місті Михайлу Базалицькому». Після смерті М. Базалицького у нього в сім’ї залишились дві недієспособних жінки. Не виконав І. Гузь і дану ним усну обіцянку – як тільки Б. Карпус буде обраний, я проведу публічний аудит діяльності Б. Сапожнікова за всі роки його перебування на посаді міського голови.
Оскільки, публічного аудиту не було відбулось, це дало можливість політичному, і не тільки, як вбачається, симулянту та колишньому комуністу Б. Сапожнікову знаходитись ще майже два роки при владі у Володимирській РВА, уникаючи моніторингу та імовірного, заслуженого ним покарання.
В наших «Доповненнях до виборчої програми Б. Карпуса» був пункт під № 4 - «Спорудити пам’ятник атовцям». В умовах війни з РФією – це незрівнянно більші витрати, аніж кошти на надмогильний пам’ятник М. Базалицькому…
Раніше таких необов’язкових людей, як І. Гузь та Б. Карпус, називали великими брехунами. А тепер їх називають майстрами фейку.
Ганьба вам - брехунам та популістам!
26.08.2022 р.
| 