У нововолинському Палаці культури знову гості. На цей раз продають хутрові вироби. Я вам не скажу, натуральні чи штучні. Не мацав і не прицінювався. Та й не фахівець. Знаєте, у кожного із нас є щось таке, чого ми не розповімо ніколи і нікому. Якийсь випадок жахливий, якийсь смішний, а ще буває соромно… Тут, не соромляться і все роблять у відкриту. Не дивлячись на те, що виставка-продаж відбувається у храмі культури, який побудований радянською владою для народу, тобто, для нас із вами. Ви можете уявити, щоби у ті часи, міськком КПУ на чолі із тов. Сорокою, чи тов. Развіним дав «добро» на торговиська у його фойє?  Медами, «гуманітарною», саджанцями фруктових дерев, штанами і перепрошую, нижньою жіночою білизною, панчохами тощо. Люди, що пам’ятають ті часи, скажуть: «Це абсолютно неможливо!» І будуть праві. Чому зараз, за незалежної України, стали правилом такі збіговиська бізнесменів, сумнівної, схоже, репутації? Мабуть, «персоніфікатори», яких ми обрали не бояться покарання народу за повну чи часткову відсутність фінансування української культури. Вирішивши, таким чином, проблему заробляння хліба щоденного, а радше виживання працівників культури у нинішніх умовах вседозволеності і, мабуть, відсутності місцевого фінансування. Що абсолютно суперечить Конституції України і «Закону України про захист суспільної моралі». Нинішнє міське керівництво, як вбачається, розвалило, і продовжує розвалювати промисловий потенціал Нововолинська, надбаний і примножений за радянських часів. А тепер ще і культури представників корінної та інших національностей, що здавна живуть на його території. Нормою стали, також, всеміські ярмарки у фойє і на другому поверсі Нововолинського ЦДЮТу, що входить у систему позашкільної освіти міста. Незабаром, 12 грудня ц. р. там  розмістять звіринець із…  мавпочками, афішами про що, обклеєне все місто. Тут міг би стати на заваді новий начальник міського Управління освіти. Проте, цього, вочевидь не станеться. Бо, потрібно служити, а не перейматися якоюсь дурнею, подібного ґатунку. Подумаєш? А хто нам що зробить!

Схоже, зробить. Все до того іде. Неголений патрон із Луцька, кажуть, незабаром покине межі України, почавши вивчати польську мову, після азербайджанської. Такам чином, ставши, майже поліглотом. І очевидно, що на центральне дипломатичне відомство його вплив не розповсюджується, щоби можна було взяти консулами у Польщу своїх перевірених дружбанів. І самому дуже, неймовірно пощастило… А ось чи поталанить тим, хто залишається «мавпочками»? При міськраді.

10. 12.2012 р.