|
Коли до Ю.Тимошенко в колонію
приїхали представники Європи, а зустріч
їм не дозволили, то вони не розуміли, чому подавши попередньо заявку про
зустріч і не отримавши відмови (тобто офіційної заборони) вони не
змогли зустрітися з одним із лідерів опозиції. Європейці підходили до вирішення справи керуючись
європейськими нормами
правовідносин держави та громадянина, яка передбачає те, що громадянам
дозволено все, що не заборонено законом. І повірте, що якби їм офіційно
відмовили, то вони ніколи в колонію не приїхали б, бо відмову зрозуміли б, як заборону. Але наша чиновничо -
бюрократична машина відповіді не дала, бо в черговий раз сховала голову під
крило: а раптом комусь на верху не сподобається
їхнє рішення і прийдеться нести за
нього відповідальність, а своє мовчання вона розуміла, як заборону
зустрічі.
Ми
бачимо діаметральне розуміння та підходи
до можливості реалізації права громадян
в різних європейських державах, які взяли на себе зобов’язання
дотримуватися Європейської концепції прав людини.
Сьогодні в органах місцевого самоврядування лежать сотні заяв громадян з
питань надання дозволу на виділення землі для бізнесу, індивідуального
будівництва та інших. Вони роками не розглядаються по суті і не дається
позитивного, або відмовного рішення . Вони зависають. І це дає можливість
чиновникам підштовхувати цих громадян на пошук шляхів їх вирішення : хабар,
знайомства, протекція та інше. Не
зрозумілими бувають і мотиви голосувань депутатів за подібні рішення.
Складається таке враження, що депутати, які приймають рішення, ніколи не читали Конституції України, законів
України «Про місцеве самоврядування», «Про статус депутата місцевих рад»,
Земельного кодексу України, Цивільного кодексу, які дають певні права
громадянам нашої держави, та покладають певні зобов’язання на посадових осіб по
їх реалізації . Все це створює збагачений грунт тотальної корупції в державі, про що самі політичні
партії скромно замовчують.
Чи
можемо ми жити за європейськими принципами правовідносин. ТАК. Можемо. І для
цього є відповідні нормативні акти. Постанова
Верховної Ради України від 17 червня 1999 року N 757-XIV ЗАСАДИ державної політики України в галузі прав людини
прийнята на підставі Загальної декларації прав людини, 1948 року,.
Розділ I. Принципи державної політики в
галузі прав людини передбачає:
1. Визнання прав і основних свобод людини і
громадянина такими, що дані людині від народження і є невід'ємними.
2. Забезпечення верховенства прав і основних
свобод людини у відносинах з державою.
3. Забезпечення рівності всіх людей перед законом
і судом.
4. Визнання верховенства права, за яким
проголошення і реалізація прав і основних свобод людини і громадянина засновано
лише на законі.
5. Недопущення звуження змісту та обсягу
проголошених Конституцією України прав і основних свобод людини і громадянина.
6. Визнання
презумпції особистої свободи людини відповідно до принципу, згідно з яким
дозволено все, крім того, що прямо забороняється законом.
7. Визнання обмеженості свободи держави, її
органів і посадових осіб відповідно до принципу, згідно з яким дозволено лише
те, що прямо передбачається законом.
Та якщо
п.7 першого розділу цього документу
знайшов пряме відображення в ст..19
Конституції України, то п.6 - визнання презумпції особистої свободи
в Основному законі держави чітко не
прописаний, що і дає право нашому
державному бюрократичному апарату не тільки не знати законів держави, але
систематично порушувати наші права. Це відбувається навіть на рівні
Міністерства юстиції та його підрозділів.
29 березня 2012 року
Головне управління юстиції у Волинській області в черговий раз сказало: «не пущать». В лютому місяці було створене в
м. Луцьку Молодіжне об’єднання
«Волинська правозахисна група» 20 громадянами України – представниками Волинської,
Рівненської областей та м.Києва. Так, як відповідно до п.3 ст..9 Закону
України «Про об’єднання громадян
», збори об’єднання визначили регіон
своєї роботи Волинська та Рівненська області, то Заява – повідомлення про своє заснування установленої форми була
направлена до Міністерства юстиції України. Так вимагає ст.14 Закону України
«Про об’єднання громадян ».
Не відомо з
яких мотивів Директор Департаменту міністерства по взаємодії з
органами влади не передав її до Реестраційної служби Міністерства юстиції, а
направив до Головного управління юстиції у Волинській області.
Завідувач сектору
Реєстраційної служби ЦЬОГО управління А.О.Мазур 28
березня 2012 р. зробила Правовий висновок, який затвердив в цей же день
начальник реєстраційної служби С.В.Передон, а начальник управління І.В.Оксенчук
в той же день видав наказ №144 в якому записано «відмовити в легалізації шляхом
повідомлення про заснування Молодіжному об’єднанню «Волинська правозахисна група».
Можна було би посміятися, якби ці посадовці були не юристами, не утримувалися за наш кошт та від них не
залежали наші можливості в реалізації нашого права.
Стаття 36 Конституції України дає нам право на об’єднання в громадські
організації для вирішення спільної мети та спільних інтересів Ми не зобов’язані
просити дозволу влади на заснування чи
роботу об’єднань громадян, а повідомивши
органи влади про своє заснування і вказавши в заяві нашу мету, ми стаємо
легалізовані і маємо всі права громадського об’єднання. Тобто ми ставимо перед
фактом державу, що дитина народилася І
тому, якщо Головне управління юстиції у Волинській області вважає, що ми
якимось чином порушуємо Закони України ,
то воно відповідно до ч.4 .ст.37 Конституції України тільки через суд може
заборонити нашу діяльність. Але
Головне управління юстиції у Волинській області вважає, що воно може сказати
матері, яка лежить на родильному столі, що воно не позволяє їй народжувати, бо
на сей рахунок у головного спеціаліста , начальника реєстраційної служби та самого
начальника управління є своє міркування.
Чим же
так потурбувало Молодіжне об’єднання державних чиновників, які усвідомлено
пішли на порушення законів держави та наших прав ?. Можливо тим, що розпочало
Громадський моніторинг державної влади,
місцевого самоврядування, правоохоронних органів їх посадових осіб по виконанню Національної антикорупційної
стратегії на 2011-2015р.р. введеної в дію Указом Президента України в жовтні
минулого року . І як ми бачимо з перших результатів нашої роботи, то сама
робота по виконанню Національної антикорупційної стратегії в області ще не розпочиналася, бо мабуть не дали
команду чиновникам до цієї роботи
приступити.
І
тому мабуть краще прийняти
антиконституційне рішення про
відмову в реалізації конституційного
права Молодіжного об’єднання, краще «не
пущать», ніж відповідати, а чому Головне управління
юстиції у Волинській області через пів - року після Указу Президента
України нічого не зробило по роз’ясненню
громадянам Національної антикорупційної стратегії на 2011-2015 р.р., та
мобілізації ресурсу на її виконання?
Є
нагальною потребою Верховній Раді
України чітко окреслити п.6 розділу 1 ЗАСАД
державної політики України в галузі прав людини в нормі Конституції
України. Чиновники повинні зрозуміти, що «пущать» чи «не пущать»
ніяким чином не залежить від їх настрою, уподобань, апетиту, знайомства,
лизоблюдства .., а тільки від закону та
прав громадян. Кожен гідний громадянин України повинен розуміти, що не ми
залежимо від чиновника, а він залежить від нас, Ми маємо право його
контролювати та від нього вимагати поваги до нашого Права та Законів України .
Молодіжне
об’єднання «Волинська правозахисна група» має достатньо ресурсу, щоб
«переконати» чиновників Головного управління юстиції у Волинській області та
Міністерства юстиції, що і вони повинні поважати Конституцію та закони
України з повагою відноситися до прав
тих громадян, за чий рахунок вони
живуть.
Голова Молодіжного об’єднання Микола Нікітюк
| 
