Проходячи мимо, до ринку біля
стадіону, вирішили випити квасу у цю
пекельну спеку. І о диво! На цінниках у пересувному торговому вагончику
значилася лише ціна, а об’єму квасу, що продавався у
пластикових стаканчиках, чомусь не було. Коли ми запитали, за скільки грамів ми
платимо 1,5 і 3,0
гривні, відповідно, відповідь була така: «А я не знаю. Мне хозяин
привозит тару и квас, и говорит, что и почем я должна продавать». Кінець
діалогу. (див. фото) Чомусь ніхто із людей не цікавився, скільки грамів квасу
він випиває і за що платить. Воістину, як у Т.Шевченка: «Село неначе погоріло, неначе
люди подуріли…» Це ж без указаних грамів, нашим людям можна за три гривні
втулити 100 - грамовий стаканчик. Мабуть, ніхто не звернув би уваги. Ми ж такі
багаті… Що цікаво: і з горілкою так було б?
На іншій торговій точці, поблизу
ринку, таки були цінники і вказувались грами споживаного членами громади квасу.
Хоча, сумніви беруть, що він продається у 0,2 і 0,5 л. тарі. А ще ж, може, і
не доливають. Як стало відомо, нещодавно молоді хлопці з одного нововолинського
інтернетсайту теж зацікавились цією штуковиною, і пройшлись із відеокамерою по
квасних рядах. В момент, на всіх точках міста, закінчився квас і до кінця дня
торговці його так і не «привезли», собі ж у збиток. А податки у порожню міську
касу, платяться?
Хіба це наша справа перевіряти
законність, наявність ліцензій, хімічний склад,
робити бактерицидні аналізи, порядок відпуску, останні медогляди
продавців, змиви з рук та прилавків, відповідність кількості продукту його
відпускній ціні тощо? У міській раді, для цього, є цілий сонм працівників, що
повинні були б робити вказане, згідно посадових інструкцій. На штатній
державній зарплаті. Та не бажають, як вбачається. А може, вони щось, із того
мають? Керівництво їх до роботи не силує, соромлячись і червоніючи, ніби
цнотливі панночки. Згадалася пісенька Віллі Токарєва, ще із радянських часів:
«В Союзе я рабочим пиво продавал,
А чтобы пенилось – я мыла добавлял.
А
вот в Америке, не так там, люди пиво пьют.
За
пену – даже цента не дают!»
Це
він не про ту піну співав. А про шумовиння у головах нашого
начальства. Як було – так і залишилось. Ще із тих часів. Пане В. Сапожніков, ви недавно зі Сполучених
Штатів приїхали, були там у відрядженні 18 днів. Набиралися ума-розуму, щоби
тут у рідному Нововолинську його застосувати. Іще гарнішу «Europe» у нас
побудувати і рога достатку для нас, ваших виборців, звідтам запозичити.
Скажіть, і них так? Знаєте, як люди
розшифровують абревіатуру СССР? Згідно
перших літер вашого і ваших заступників, прізвищ.
Напишіть, зателефонуйте, прийдіть
чи приїдьте. А як треба, то ми самі прискочимо. Без «ганьби», гасел і
мегафонів. Поговоримо. Ми люди порядні, хоч і бідні.
11.07.2012 р. АКС (Антикорупційний сайт «Красти не можна!»)
|