У Палаці культури Нововолинська пройшли урочистості із нагоди 70-річчя створення Української Повстанської Армії. Вже років зо 12,  я на такі заходи не ходжу бо знаю, кого там буде вшановувати місцева влада, за невеликим винятком. Проте, цього разу пішов та й не помилився. Так воно і сталося. Ну, ось – скажете ви, Бідзюра знову буде ганьбити міського голову і його команду. Ні не буду. Навіть прізвища його не називатиму. Після нагороджень він відразу ж відбув, як вбачається, зі своїми днювальними ад’ютантами у невідомому напрямку, через задраповане у жовту матерію фойє, яка прикривала торгові ряди із одежею, біжутерією та медами. Торговець «Із Киева», що продавав саджанці фруктових дерев, десь подівся. (фото-1) Над червоно-чорним УПА і Державним українським прапорами, на сцені Палацу культури, на висоті, знаходився коричневий логотип реєстрового козацтва, у якому голова генеральствує… На ньому напис: «Духовність. Патріотизм.» (див. фото-2), який очевидно означає, що гетьмани реєстрового козацтва міцно вірять у Бога і кріпко люблять Україну. До речі, дехто із них не зовсім впевнено володіє державною мовою.

На сцену вийшли артисти ансамблю «Сіверські клейноди», Чернігівської обласної філармонії – співаки, музики і танцюристи, що приїхали до нас зі славетного козацького краю, подолавши 700 кілометрів шляху. Січові довбиші у барвистій українській національній одежі зі полковими литаврами, запорожці із шаблюками і «оселедцями» на голених маківках, списами, бунчуками, сопілками, вусами, козацькими хоругвами, лірами, кобзами…  Це потрібно було бачити власними очима! Скажу тільки, що переповнена зала аплодувала гарячим, як вогонь красуням-дівчатам та мужнім і швидким, як вітер козакам, стоячи. Лунали вигуки: «Слава!, Браво!», викликаючи на «біс» талановитих митців. Давненько такого нам, не доводилось бачити. Я не знаю, хто ви, пане Генадію Частяков. Донецький бандит, нафтовий олігарх чи львівський батяр. Одеський шулер, успішний підприємець чи київський банкір…  Різне про вас, у Нововолинську, говорять.  Я давно не брешу, і цього разу не буду:  Скоріше всього, я не голосуватиму за вас. І не знаю, що змусило вас привезти до наших, спрагнених за українською культурою громадян «Козацький кіш у центрі міста» та «Сіверські клейноди». Можливо, ваша щира українська душа, можливо це був геніальний хід ваших  політтехнологів. Але, як би там не було, я від усієї душі дякую вам за чергове нагадування, що ми таки українці. Що завжди ними були і залишимось навіки.

14.10.2012 року                                                                              Анатолій Бідзюра