Житомирське видавництво «Рута» видало першу книгу двотомника «Останнє зло» під назвою «Пізні сльози», Миколи Панасюка – відомої в Україні і за її межами акули пера, редактора волинського обласного часопису «Вільна думка». (див. фото) Наклад – 1000 пр. Книга вже стала бестселером.

Тільки йому притаманним літературним стилем автор правдиво описує жирних котів стародавніх Іудеї, Палестини, Ізраїлю. Події у книзі, дивним чином, переплітаються зі сучасними, головні герої живуть у двох часових вимірах – в Україні наших днів і давно минулих, старозавітних. Автор плавно підводить читача до висновку, що владні вельможі, часів двотисячолітньої давнини і сучасні, є абсолютними близнюками у питаннях совісті та духовності. Домінуючими рисами котрих є прагнення влади, слави і грошей. Нічого нового немає під сонцем, все таке, як і було у часи Навуходоносора, Понтія Пилата, Микити Хрущова чи Віктора Януковича.

Книга страшна своєю правдивістю. Читач, який перебуває у рослинному стані і не знає, або не хоче відати про ОМС – Органи Місцевої Мафії, без сумніву, буде шокований голими реаліями життя за днів стародавніх і нинішніх.

Українці і євреї – народи безсмертні. Хто з них продажніший і розумніший, хто жорстокіший і підліший по відношенню до своїх єдинокровників? Найкращі кати і сторожі українців – українці, євреїв – вихідці з народу єврейського.

У нас вкрали власну назву, мову, звичаї, наших героїв зробили злочинцями, а нас посміховиськом. Наші військові формування січових стрільців та солдатів УПА кличуть «бандформірованіямі». І багато хто із етнічних українців у це вірить. Ми не маємо української еліти, наші урядовці не вміють і не хочуть говорити національною мовою. Модифіковані під окупаційних владців ЗМІ, щодня зомбують нас на слухняність, прищеплюючи комплекс меншовартості та хохляцької покірності. Ми троглодити, загнані у підземні нори власної країни, на поверхні якої, кримінальне насичення і олігархічне забруднення суспільства досягло критичної межі. Ми прийняли генетично чужі нам звички, говірку, музику, спів. Ми хворіємо чужими хворобами – пиятикою, крадіжками, «стукачівщиною», збоченнями та беззаконням. Ми, без нашого власного способу життя – ніщо. Ми вимираємо, у нас відбирають наші майно і землі, води і ліси, тіла і душі…

Книга «Пізні сльози» не є антисемітською. Автор, будучи людиною глибоко релігійною, не відкидає Єдиного Бога, не нав’язує єретичних догм і не є богоборцем. Микола Панасюк –  християнин, який шукаючи істину, вивчив   безліч літературних джерел давньоримських, єврейських і грецьких істориків, а також сучасних – Вольтера, Антуана Крем’є, Зенона Косідовські…

Автор не претендує на абсолютну істину, не робить викликів загальнолюдській моралі, а залишає читачу можливість самому розібратися у плетиві минулих і сучасних подій.         «Sapienti sat!» (лат.) – Розумному досить.

16.12.2011 р.

Анатолій Бідзюра, журналіст. Нововолинськ, Волинь