Головна » 2015 » Липень » 22 » ПІСЛЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРИБИРАННЯ «КОЗЯЧОГО ПАРКУ»
22:33 ПІСЛЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПРИБИРАННЯ «КОЗЯЧОГО ПАРКУ» |
| Ось такий вигляд тепер має «козячий парк» завдяки нововолинському Цивільному корпусу «Азов», громадській організації «Україна + Польща» і Виробничому Управлінню комунального господарства, яке доклало найбільше зусиль і праці. У сонячну днину сюди вже потягнулись люди.
Поверх покосів можна і покривало постелити, і перекусити на свіжому повітрі, що Бог послав. Не боячись, що із чагарників вилізе і вжалить якась гадина. Проте, «любителі пива» знову почали парк загиджувати. Панове, просимо вас цього не робити. А якщо і принесете із собою пива чи іще дещо, то будь-ласка, складайте тару і упакування на купку. А то хлопці в ЦК «Азові» гарячі і круті: аби чогось не сталося…
Роботи там іще непочатий край. Потрібно докосити бур’яни, витягти і спалити гілля із меліоративного каналу. А потім братися за озерце. На місці парку, колись, ріс ліс. Саме «козячий парк» і є його жалюгідними рештками. Хлюпотіли кришталеві джерела. Скидалися лини і карасі у водоймах. Посеред галявин, садів і полів стояли ошатні хати княжого села Русовичі, присілка Будятичів, що було колись, резиденцією грізної київської княгині Ольги (Хельги). Матері князя Святослава (Хороброго), бабусі Хрестителя Руси-України св. Володимира Великого, і чоловіка її, діда Володимира - князя Ігоря (Ольгерда). Деякі із хатів села Русовичі, яке поглинув Нововолинськ, наприклад, на території ВУКГ, що біля руїн Ремонтно-будівельного управління та поблизу колишніх ЦЕММ, збереглися донині. В них і зараз живуть люди.
І можна зі впевненістю говорити, що у тих озерцях ловив рибу і купався у літню спеку, більше аніж 1000 років тому, малий Володько – майбутній київський князь. Тут лопотіли його босі ноженята. Тут бували його мама Малуша і її брат (вчитель і опікун малого князя) Добриня Нікитич (Низкинич) та його дружина Настася. Обоє вони із Низкиничів родом. На стародавньому русовичівському цвинтарі біля школи № 2, вони й поховані.
Це свята для кожного українця, росіянина та білоруса земля. Звідси й Русь (а русичі – це ми із вами) пішла. Звідси беруть витоки наша державність, звичаї та мова. І не тільки. А й Росії та Білорусі. Сюди, через західне волинське прикордоння, прийшла і тріумфально розповсюдилась на східні терени, віра православна.
Отож шануймося. Не даймо пропасти стародавньому куточку чарівної волинської природи.
Приєднуйтеся всі бажаючі. Хай вас благословить Господь!
13.07. 2015 року
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща». Нововолинськ
|
|
Переглядів: 346 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
