Держава Україна, як і інші, збирає податки з народу ( від його ж імені), бо заробляння коштів у її обов’язки не входить. Окрім, продажу продукції Військово-промислового комплексу, звичайно, декотрих корисних копалин, плюс електроенергії, яку експортує. Решту грошей, з допомогою Податкової інспекції та інших фіскальних структур, вона отримує від власного народу. І це було б нормально, ба, навіть конституційно, якби не деякі нюанси, відслідковуючи котрі, можна стверджувати, що українська Держава пожирає сама себе. Тобто, після майже 20 років незалежного існування, самоліквідовується, не дивлячись на захист силових інстанцій, покликаних, нібито, її боронити, і які кормляться від неї, та СБУ – священної корови, як вбачається…

         Гарантом існування України, як незалежного утворення, її убезпеченості від ворогів внутрішніх і зовнішніх, конституційних прав і свобод для громадян, що в ній проживають, та ще безлічі речей прописаних в Конституції і Законах України, є її Президент, всенародно обраний, хочу нагадати.

Так ось, зібравши податки, різноманітні збори, мита і т.п., держава мала б згідно своєї Конституції забезпечити здоров’я людей - майбутнього нації, яка і утворила її для себе,  державу, задля власного виживання  у цьому злому і недосконалому світі. В розділі ІІ, «Права і свободи…», Основного Закону,  ст. 48 , окрім того, що кожний має право на достатній життєвий рівень для себе і родини, написано:  «…що включає достатнє харчування (!)- А.Б.), одяг і житло.» Як вам, після цих високих слів, наявність безлічі «секонд-гендних» хлівів, розкиданих по всьому Нововолинську, що торгують, не собі ж у збиток!, зношеним німцями і голландцями барахлом на вагу,  кількість яких вже конкурує з числом споювальних закладів, типу «кнайпа», аптек та банків у міських кварталах?  Цікаво, в якому гуманітарному склепі одягається міський голова та його сім’я. Вікторе Сапожніков, ви теж купуєте речі померлих за кордоном людей, як і ваші виборці? Або викинуту на смітник, тамтешніми «бомжами» чи наркоманами, одежу? Чекаємо відповіді. 

         В ст.49, ч. 3, говориться: «У державних і комунальних закладах охорони здоров’я  медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.» Наскільки відомо, медицина в Україні фінансується у повному обсязі. То і цікаво: а куди поділися гроші та наше безоплатне лікування?

 Ст. 53, в  ч. 2, стверджує, що Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Знаючи, що кажу, дозвольте не погодитись: забезпечує, але тільки частково. І то, «своїх». Виходить, що зібравши податки і мита  зі свого рідного народу - на безоплатну освіту і медицину, держава, в заперечення статей найвищого свого закону – Конституції, продавши за безцінь металургійні комбінати, заводи, фабрики та інше майно нації чужакам, вдруге, а чи й втретє вже, здирає з нас плату знову, за те ж саме. Всупереч рішенню депутатів Верховної Ради, обраних всенародно. І мене не цікавлять офіційні тлумачення чи Рішення Конституційного Суду України, наприклад, від 04.03.2004 р. № 5-рп\2004, бо вони є неконституційними і антинародними, як і низка законів держави, прийнятих з порушеннями статей Конституції, під шкурні інтереси ворогів України - 5-ї колони і масонів. Депутати ВР, приймаючи в муках найголовніший Закон, не передбачили ніякого його тлумачення, ніким, навіть Конституційним Судом, тим більше якихось його рішень на шкоду народу, що зі стародавніх часів живе на Богом даній йому території. Єдиним джерелом влади в Україні, і носієм її незалежності є народ! – ст. 5, ч. 2.   І крапка. Люди, вас дурять! І вже давно. Ніяких привілеїв, а тим більше підміни понять, типу «держава чи народ», нашою (не їхньою) Конституцією, не передбачено і передбачено бути не могло. А якщо так, то ми, народ, терпіти суцільних порушень Законів і Конституції України, цебто знущань над нашою державою, приходьками, що злетілись зі всього світу на поділ медового пирога під назвою «Україна», терпіти не зобов’язані і не повинні.

         І ось тут, споглядаючи розвал Держави, яку мусили б захищати згідно її Законодавства, яка їх кормить та одягає в погони з лампасами, і як вбачається, доволі незле (за наші гроші), повинні були б втрутитися ті, кому ми довірили цю справу - органи національної Служби Безпеки України, які присягали нам на вірність. І які, як вбачається, Присягу ігнорують. Тобто, зраджують Український Народ, вважаючи мабуть, що під патронатом нашого великого північного сусіда їм буде іще солодше. Пробачте, але в Конституції та Присязі, про це і словом не згадується. Що роблять зі зрадниками - відомо. Ані Конституція України, ані її Закони, скорочення витрат на національну безпеку, оборону, прокурорський нагляд за дотриманням прав і свобод громадян, розслідування кримінальних злочинів, обов’язки по чому покладено на Міністерство Внутрішніх Справ, не передбачають. Ні перші, ні другі, ні треті своїх священних обов’язків, урочисто задекларованих в ст. 17, не виконують. Навпаки – вірними псами оберігають гроші, майно та недоторканість неофеодалів. То за що ми, українці, їм платимо? 

І в найжахливіших кошмарах, мені, корінному волинянину, українському націоналісту, що доклав немало зусиль наприкінці 80-х, початку 90-х, до  утвердження незалежнсті України, і примаритися не могло. Що комуністи і комсомольці, діяльність яких була заборонена законом, знову профільтруються у владу і Національний банк. Тепер, в у вже,  де-факто і в де-юре, самостійній країні, виїдаючи її зсередини, як яйце. Котрі погрожуючи мені  вбивством, щосесії, одні і ті ж самі особи, з допомогою найбільшої фракції в міськраді та знахабнілого свого покровителя, відбирають у громади її майно і землю…

Суцільний негатив, кажете, у моєму слайд-фільмі «Нововолинськ, як Europa»? І в публікаціях «Вільної думки» Миколи Панасюка? Тоді читайте солоденько-нудотне, наскрізь процензуроване «Наше місто», споглядайте передачі кабельного телебачення ТТІ,  дивіться і слухайте Волинську ТРК, купуйте вкладку «Місто вечірнє», що в газеті «Володимир вечірній». Підіть на урочисті збори, що проводить міська влада Нововолинська з нагоди якихось свят, нагороджуючи своїх вірних слуг грамотами та цінними подарунками, купленими за ваші ж гроші. Послухайте іноземну попсу, яка звучить у, нібито Парку культури,  де на празники неукраїнська влада споює українську молодь та трудовий люд шахтарського міста.

         Там - «позитив», і думати ні про що не треба, перехиляючи гранчака за гранчаком під чужий музон.

Та і в обласній «Волині», редактору котрої пора бавити правнуків на давно заслуженому відпочинку, по-справжньому критичні матеріали бувають вкрай рідко.

Відповідаючи на запитання винесене в заголовок, потрібно:

1) -не боятися. Страх – один з найтяжчих гріхів. Згідно Євангелії, Об. 21:8, боягузи, ці кандидати в озеро, що горить вогнем і сіркою – найперші. Брехуни – наступні.

2) -єднатися. Навіть трьом людям, перевірено на особистій практиці, які вперто тримаються купи, влада ніколи нічого не вдіє. Якби по-справжньому об’єдналася хоча б тисяча нововолинян, то безперешкодно винесла б з міськради на вулицю, остогидлого всім "вічного» мера, разом з кріслом.

3) -не дати заткнути собі рота. Конституція і законодавство на нашому боці. Говорити про всі злочини і корупційні дії чиновників від влади, вдень і вночі. Правда – це ми з вами! Вимагати звіту за все, бо вони наші наймити, а не ми їхні.

4) -судитися з посадовими особами за найменше зло, яке вони нам заподіяли. При достатній впертості центральна влада стане на наш бік – вони не самогубці.

5)- вичавити з себе совкового «казла» - оце найскладніше. Як тільки вдасться, все піде, як по маслу. Влада з нахабно-прибандюченої стане шовковою. Згадайте, як в 2004-му, на нововолинський майдан прибігали міський голова та його перший заступник клястися перед громадою: все що ви скажете, ми мовляв, виконаємо і перевиконаємо. Задокументовано.

6) -на майбутніх виборах до місцевих рад, не голосувати ані за жодну особу, будь то міський голова чи кандидат в депутати міськради, які були у попередній владній команді. Не дайте себе обдурити знову. Зробіть їхнє життя нестерпним. Не кланяйтесь і не служіть їм. Вони в 1000 разів бояться вас більше, аніж ви  їх.

Складно? Але тільки на перший погляд. Потім це увійде в звичку. Тоді – справжня, а не вибрехана Європа.

Згадайте угорські барикади 1956-го. Чехословацьку весну 1968-го. Польську «Солідарність» 1980-х. Трагічні події 1991 р. в Литві, Латвії, Естонії. Недавні події в Грузії і Киргизстані… Їм було у сто крат  важче, аніж нам. Вони більше ніколи не стануть рабами, якими були до того. Такими, як ми є сьогодні. Вони перемогли. Тепер наша черга.

         07.08. 2010 р.              Анатолій Бідзюра, м. Нововолинськ, Волинь

                                      В\о голови МО «Українська Консервативна Партія»

                                      Журналіст