Як творив Гульчук статтю,

Всеньку ніч не спав.

Про корупцію,про Віче,

Правду написав.

Не питаючися згоди,

У Пегаса свого,

Вранці з дописом прискочив

Він до Бісового.

Чао!- той сказав пихато.

Написав ти кльово.

В четверговий номер піде,

Даю чесне слово.

Якщо ж ні – хай Бог скарає,

Перетворить в трактор.

Хай у тім”я Перун трахне.

Я тут, шеф-редактор !

В нас давно перевелися

Правка і цензура.

Це на мене нагло бреше,

Той байстрюк Бізюра.

Що не день – то пише допис,

Смердюча бандьора.

А відмовлю, зразу мочить

Мене в прокурора.

Ті Гульчук,Бізюра,Віник

Кляті мазохісти,

Кришталевого такого,         

Мене хочуть з”їсти.

Не служив я у Берії,

В Махна і в Совєта.

Та крізь мене можна сміло

Читати ґазету!

В "Наше крісло”депутати

Пільг надарували,

Та хіба я в тому винен7

Мене не питали.

Ну, отримав пітораста

Тисяч гривень повних,

Та для влади не писав

 Я статей замовних.

Розжилися ми безплатно,

Від міської ради,

Ну, баблом,автомобілем,

Бо то наша влада!

Так у нас в Нововолинську

Б”ють в брехливі дзвони.

Бреше зрання до смеркання

Писарня червона

Так у нас в Нововолинську,

Кормлять мас-медійних.

Ссуть придурків-українців,

Як корову дійну!

Анатоль Бідзюра,Нововолинськ