Так і кортіло сказати, зранку,  на День шахтаря, 26 серпня 2012 р. Особливо, після безалкогольних свят Незалежності та «Козацького кошу у центрі міста», пана Г. Частякова. Не склалося. Хоча, я не претендуючи на знавця таємниць задвірків душі міського голови В.Сапожнікова, на 100% був упевнений, що горілці, пиву, вину, ром-колі та іншим «шаленим сокам» у громадському місці – багатостраждальному Парку культури, біля туалету, бути!  Так і сталося. У порушення «Закону України про обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв». Пройшовшись між рядами наметів, що торгували алкогольним пійлом, ми із «adminom» із подивом зауважили, що ніхто з продавців дозволу на виїзну торгівлю не мав. Принаймні, у шістьох наметах, у які ми завітали. Одні посилалися на якусь невидиму бомаженцію із міськради, другі на пана – власника торгівлі, треті посилали до мера, четверті показували крихітний клаптик паперу не даючи його, проте, сфотографувати чи прочитати… Пропонували випити і заспокоїти душу шашликом. Перевірити ліцензії на право торгівлі алкоголем та цигарками, ми не мали права. Як і сертифікатів якості та походження м’яса, використаного для приготування шашликів у польових умовах, поблизу громадського, гм… туалету. Із чого пекли цю славетну кавказьку страву для нас так і залишилося таїною. Як і інших продуктів та напоїв. Як і оковитої, обліпленої акцизними марками… Хоча, по цій темі у мене є сирі напрацювання, але дуже ще гливкі та непідтверджені. Не все так просто. Міліції між святкуючими, не було. Пішли до Палацу культури. Телефони не працювали. А у кафе «Ольга» телефон був на кухні, чужим входити не вільно. По мобільному набрав 102. На другому кінці дроту посадова особа роздратовано порадила звернутись до постових міліціонерів, що служили  і захищали нас від супостата згідно Присяги на вірність народу України, і кинула слухавку.

Із двома членами ініціативної групи підійшов до загону міліціонерів із усною заявою про порушення громадського порядку – розпивання спиртних напоїв. Ті, зробивши круглі очі від такого дідового нахабства, відповіли, що мовляв вони не мають права складати адмінпротокол через те, що…  нетутешні. Фотографуватись, на пам’ять відмовились, мовляв не фотомоделі, і порадили звернутись до своїх, рідних стражів-аборигенів. Але, і вдруге ми натрапили на чужих – наступний загін повторив «подвиг» попереднього, відмовившись фіксувати правопорушення у громадському місці. Правда, шоковані нами «гості міста» показали, де нам шукати своїх, шахтарських міліціонерів. Службові особи, у кількості близько 5-ти офіцерів стояли поблизу центрального входу у стадіон, далеченько від місця де громадяни пили із пластикових склянок підозрілу прозору рідину, і сказавши «будьмо!» та зробивши «хух!», починали закусювати.  Назвався. Зробив усну заяву. Начальник штабу майор  І.Байкевич, як не помиляюсь, пообіцяв припинити порушення закону у парку Культури. Пожартував, мабуть. Ніхто не зрушив із місця. Почекавши трохи, пішли. Ми живемо у страшній державі, де не працює ні Конституція, ні закони в т.ч. і  «Закон України про міліцію». Він не виконується тими, для кого він написаний–«озброєним загоном Українського народу». У випадку чого - надіятись потрібно тільки на себе та створювати батальйони самооборони для захисту своїх родин, рідних та близьких. Виходу нема.  Така реальність. Із святом, земляки!

26.08. 2012 р.     Голова ГО «Україна + Польща» А.Бідзюра, Нововолинськ, Волинь