Нам бельгійці в Україну

Надсилають фури.

Штабелями в них лежать

Здохлих свиней шкури

Туші мавп, а також їхні

Засолені шуби,

Що в Уганді від ящуру

Поспадали з дуба.

В інших ТІRах скелетики

Курячі й котячі.

Недогризені щурами

Окісти конячі.

Міхурі, пупи, гомілки

Тельбухи у чанах.

Із червами і глистами

У вавках і ранах.

В протигазах, ті продукти,

Скидають на купу.

Формуючи з костомахів

Набори для супу.

В міксер шкури засипають,

І з тієї маси,

Бізнесмени нам готують

Зельци і ковбаси.

А до «фаршу» домішують,

Срамне всяке тіло…

Барвники, смаки хімічні,

Щоби не смерділо.

Старе сало нарізають,

Щоб хотілось пити.

Завантажують у тачки

І везуть коптити.

Після того, ті патики

Ніби, як на Паску.

Стають виглядом товарним

Схожі на ковбаску.

Ліплять файні етикетки

Для бідного чада:

«Сервелат», «Сирокопчена»,

«Made in Kanada».

Пишуть на тих субстанціях,

Що ми зжеремо:

«Стопрцентне є то м”ясо»!

І «Без ГМО»!

Скуштувавши «мартаделли»,

Українець ситий!

Хочеться йому на місяць

Гавкати і вити.

Пропадає в нього сила.

Не тримає марку.

Починає заглядати

Не на жінку – в чарку.

Ото б наших можновладців,

Змусити присісти,

Й артефакти закордонні

Заставити їсти.

Любі мої українці!

Борщ із кишки й жили

Хлебтатимем іще довго.

Ми - це заслужили!

Анатоль Бідзюра м.Нововолинськ, Волинь, Україна