Нам бельгійці в Україну

Надсилають фури.

Штабелями в них лежать

З дохлих свиней шкури

Туші мавп, а також їхні

Засолені шуби,

Що в Уганді від ящуру

Попадали з дуба.

В інших ТІRах скелетики

Курячі й гусячі.

Недогризені щурами

Окісти конячі.

Міхурі, пупи, гомілки

Тельбухи у чанах.

Інші органи інтимні,

У вавках і ранах.

В протигазах, ті продукти,

Скидають на купу.

Формуючи з костомахів

 Набори для супу.

В міксер шкури засипають.

І з тієї маси,

Бізнесмени виробляють

Зельци і ковбаси.

Ще до «фаршу» домішують,

Інше всяке діло:

Барвники, смаки хімічні,

Щоби не смерділо.

Старе сало нарізають,

Щоб хотілось пити.

Завантажують у тачки

І везуть коптити.

 Після того, ті патики

Ніби, як на Паску.

Стають виглядом товарним

Схожі на ковбаску.

Ліплять файні етикетки

Для бідного чада:

«Сервелат», «Сирокопчена»,

«Made in Kanada».

Пишуть на тій субстанції,

Що ми  зжеремо:

«Стопроцентне м'ясо»!

І «Без ГМО»!

Скуштувавши «мартаделли»,

Українець ситий!

Хочеться йому на місяць

Гавкати і вити.

Пропадає хлопська сила.

Не тримає марку.

Починає заглядати

Не на жінку – в чарку.

У тюрму, увесь цей бізнес!

На нари б заперти.

Й артефакти закордонні

Примусити жерти.

Любі мої українці!

Борщ із кишки й жили

Сьорбатимем іще довго.

Ми - це заслужили!

Анатоль Бідзюра м.Нововолинськ, Волинь, Україна   01.06. 2011 рік