Коли в душі негода завиває,

І дощ періщить, наче із відра,

Я світ свій, внутрішній, перемикаю

На Анну, Олександра і Дмитра.

На вимір інший, де панує спокій,

Тут щира правда, вірність і добро.

Тут внуки роблять свої перші кроки,

Де Анна, Олександр і Дмитро.

Приходжу. Там мене чекають,

Там справжнє все, і рідне, як Дніпро.

У світ, де крихти, дідом величають,

Це - Анна, Олександр і Дмитро.

Я вовк старий, немало жив на світі,

На шкурі міль пошкодила хутро.

Але. Хвостом мету, як защебечуть діти,

Анна, Олександр і Дмитро.

Коли до Батька Правди, в далі сині,

Я вирушу в небесному метро,

То не дадуть пропасти Україні

Анна, Олександр і Дмитро!

На світі кращому, насмілюся благати,

Святих  Павла, й апостола Петра,

Щоби дозволили мені охороняти

Анну, Олександра і Дмитра.

Прапрадідів, достойні будьте діти,

Козацьке зберігаючи ядро.

Вдихніть життя в ще яскравіші квіти!

Анна, Олександр і Дмитро.

05.05. 2010 р.   Щиро Ваш дід – Анатолій Бідзюра

                                       м. Нововолинськ, Україна