25 квітня, на майдані Незалежності в Нововолинську, відбувся перший з багатьох запланованих опозицією протестних акцій – мітинг на підтримку ПП «Кабельне телебачення «Львівська жінка» та його директора, журналіста Ігоря Желізка. На якого, в ніч з 16 на 17 квітня 2010 р., в під*їзді будинку де проживає, невідомими кілерами, було скоєно замах, в результаті якого він отримав 18 ножових поранень, 6 з котрих – проникаючі у грудну і черевну порожнини. Не дивлячись на велику  крововтрату та тривалу операцію, потерпілий вижив. ЗМІ міста, окрім «ЛЖ», повідомили про це лише на п*тий день, коли про подію вже говорила вся Україна.

Слідством розробляються три версії замаху на життя І. Желізка. Деякі мас-медіа напряму пов*язують цей кримінал з професійною діяльністю журналіста, нагадуючи, що взимку КТ «ЛЖ» показало його авторський фільм «Зерна жорстокості». Окрім цього, зовсім недавно, увазі глядачів було надано репортажі зі звіту міського голови та відеоматеріали про демонтаж кабелів «ЛЖ» Виробничим Управлінням Комунального Господарства, яке напряму належить до міськради. Наказ про що, і безпосередню участь у чому, брав головний інженер ВУКГ Микола Колбасюк. Перед замахом, по мережі «ЛЖ» йшов слайд-фільм «Нововолинськ, як Europa», одного з журналістів підприємства, та сюжет виконавчого директора Ірини Лузанчук про знищення конкуруючою фірмою ТТІ (Телефонія, Телебачення, Інтернет), КТ «Львівська жінка». Лишнє й говорити, що всі ці матеріали містили критику на адресу органів місцевого самоврядування.

         Потрібно сказати, що КТ «ЛЖ», яке надає послуги мешканцям Ново волинська ось вже 10 років, жорстоко знищується фірмою КТ ТТІ, найбезпосередніше відношення до якої, як подейкують, має «батько міста» та його близький родич. Ви ж самі розумієте, незабаром вибори до місцевої ради та міського голови…

За результатами викрадення майна, що коштує не один мільйон гривень, КТ «ЛЖ» написано не один десяток звернень і заяв до правоохоронних органів в т.ч. центральних. Слідство гальмується і всіляко затягується ось вже майже рік, зі зрозумілих всім причин. Підприємство підраховує збитки, абонентів, часто без їхньої згоди, пачками і багатоповерхівками захоплює КТ ТТІ, без скасування угод зі старим надавачем. Прокуратура «не бачить,не чує». І не каже. Мародерство продовжується. Злочинці, відчуваючи безкарність, можливо, зважилися на «мокруху». І до речі, не вперше.  А спроба замаху на І. Желізка, як і на близьких та більш віддалених від нього людей, скажімо, співробітників, теж не перша. Трупів немало. Проте, правоохоронними органами це не підтверджено. То про що говорити?  Містика!

Містом розпускаються плітки, про нібито, чиюсь нетрадиційну сексуальну орієнтацію, помсту за нещасливе кохання, розплату за ще там щось, збройне пограбування (якого насправді не було), що злочинці «помилились» жертвою тощо. Тобто, із замаху на життя журналіста, скоєного «м*ясниками» в особливо жорстокий спосіб, за іншодумство, політичні переконання і професійну діяльність, ліпиться «битовуха». Схоже, це влаштовує і слідчі органи, і місцеву владу. Скажіть, де ще, включно з Панамою, Гондурасом, Зімбабве чи в анархічній республіці Гуляйполе, батька Махна, місцева влада не зібрала б місцевих депутатів на супернадзвичайну позачергову сесію, щоб обговорити замах на життя журналіста, власника, платника податків до бюджету. Щоб розпеченим залізом  викоренити подібне. Таке може статися тільки в Нововолинську!  Як і відсутність підтримки свого колеги з боку місцевих і обласних ЗМІ, журналісти котрих, можуть стати наступними.

Не таємниця, що обрані за партійними списками  міські депутати (фракція БЮТ-54%) «лежать» під міським головою В. Сапожніковим, проголосовуючи, майже одностайно, всі його проекти з продажу без конкурсів та аукціонів міського комунального майна і землі, навіть найдурніші. Без Реєстру комунальної власності. Часто, безоплатної передачі оного, своякам, кумам і слугам.

Мешканці, після кожної сесії міськради, смакують факти чергового «придбання» майна громади міським головою та депутатами.

Не секрет, що звечора Нововолинськ поринає в темряву. Всі знають про значну заборгованість по зарплаті працівникам бюджетної сфери.  І т.д. Ось така «Європа». І що більшає критичних зауважень та нарікань на роботу міського самоврядування, голови, заступників, депутатів, служб і структурних підрозділів, тим більшає у керівників державних нагород, церковних і неурядових орденів, погонів та звань у всіляких номінаціях. Останні, як правило, недержавні і приймають замовлення на присвоєння звань лауреатів, за гроші.

Про все це, та багато про що ще, говорилося того дня на мітингу. Працювали відеокамери «Волинського телебачення», КТ «Львівська жінка», велась міліцейська оперативна зйомка. Ірина Лузанчук, вперше, публічно оголосила про свій намір балотуватись на посаду міського голови.

Неприємно вразила повна відсутність прапорів ВО «Свобода», хоча дехто з членів партії, що називає себе крайньою правою, ототожнюючись з ОУН, були. Виднілись «стукачі» та давні міськрадівські інформатори. Вів звукозапис та фотозйомку головний цензор комунальної (чи приватизованої вже?) газети «Наше місто».

         Мітинг проходив мирно. Пара міліцейських офіцерів явно нудьгувала. І слава Богу. Хоча, могло б бути інакше…