Нащо мені Гондурас,

Якщо є зелене,

Все у соснах і пісках

Яревище  в мене !

Нащо мені Бразилія ?

Там нема чорниць.

Тут є Прип”ять.Неміряно

Сала й зелениць.

Анаконда, в Амазонці,

Затаївши   злість,

Мене зловить, і сирого

Безпардонно з”їсть!

Накинуться злі піраньї,

Згризуть, мов котлету.

І залишать на дні річки

Голого скелета ?

Кримне, Ратно, Любохини,

Смоляри й Замшани.

Гута,Вижва,Мокре,Краська,

Свитязь і Згорани.

Та хіба всіх перелічиш?

Села, на узліссях.

Це все,  рідна Україна,

Це –  моє Полісся !

Там за Прип”яттю-рікою

Живуть люди бідні.

Міндери,Місіруки,Зайці,

Саки й Цвонци рідні!

Всі ми русичі прадавні,

З пращурів – слов”ян.

З скіфів, антів і сарматів

З плем”я – волинян.

Тут монголів не було,

Ні татар, ні хана.

Ані турка, ні мурзи.

Ні мулли й султана !

"Старші браття”нам віками,

Вправляли   мізки.

Ти подумай!  Яревище,

Старше від Москви !

На ріці, млин збудував

Втікач,  козацюра.

Яреш – то ім”я його.

Прізвище – Бідзюра.

Людям, що живуть у ньому

Співатиму   славу!

Православне Яревище

Завбільшки з Варшаву !

На Клебанщині й в Загреблі,

І   в   Заполоною,

В Підраковім, на Осопці –

Всі  родичі  мої !

В Бадзьовій,і на Дубровках,

В Підлісках – наш рід.

У Осині,  на Чертіжі –

Ото  все  - наш  цвіт !

Милі назви, праслов”янські,

Зберегли ми дітям.

Ми –  є коренями дуба.

Нам –  тисячоліття !

Нащо мені Австралія ?

Нащо Аргентина ?

Слава тобі, Яревище,

На  всю  Україну!

Анатолій Бідзюра.м.Нововолинськ

Волинь.Україна.О2.О7.2ОО9 р.