Цікаво, а чи ведуть в Нововолинській міській лікарні статистику зламаних кінцівок громадян на  горбатих тротуарах без врахування,  (ну, ясний же перець!) викладеного косткою, і вилизаного центру.

Поклавши асфальт на пр. Дружби, від вул. Нововолинської до Галана-Шухевича (такий ось комуняцько-бандерівський симбіоз нашого недолугого самоврядування), для проїзду дорогих закордонних гостей до Парку культури і відпочинку, де на газонах відбувалася грандіозна пиятика територіальної громади, 70% з яких автохонні українці, влада зовсім забула за тротуари. Ну, не зовсім щоб, та грошей, як завжди, схоже не вистачило. А може, вони пішли у «відкати» чи завищені тарифи на ремонтні роботи. Хто знає?

Міський голова В.Сапожніков пішки по тротуарах не ходить. Його возить персональний водій за кошти громади на «Шкоді-Super B” за 250 000 грн.

         Я, нещодавно, перечепившись за одну з впечатаних у асфальт каменюк, яких тут неміряно, летів зі своєю вагою та віком, так, метрів зо два. А потім, стільки ж, ще орав фігурою вибоїни в тротуарному, так би мовити, покритті. І не здох! – скажуть вороги. Ні. Живий, хоча і лежав з температурою і розбитим коліном два дні, жалкуючи за фотовідеокамерою, котру, мабуть доведеться викинути. А нову, мені куплять через суди, винні цьому посадові особи. Тротуарна тема в Ново волинську давня і болюча. Коштів на пішохідні доріжки нема. Проте, є на закордонні відрядження та автомобілі чиновникам місцевого самоврядування, на покращення їхніх житлових умов, доплати та посадові оклади. (див. фото)

         Пройдіть по пр.Дружби, вул. Нововолинській, Винниченка, св.Володимира, Піонерській та інших, окрім центру, і самі переконайтесь. На прибамбаси з під- світкою фасадів, світлові бульки навпроти міськради, кренделі і гвоздички на опорах є, на тротуари нема! А як гарно писалося  у виборчих програмах і виступалося перед трудовими колективами, по радіо і телебаченню. Забулося у ейфорії дутої перемоги і туманах славослів’я підлабузників та продажних журналюг, на другий, після виборів, день.

Якщо, раніше, була хоч якась надія на альтернативне опозиційне телебачення, що висвітлювало тротуарно-траурні теми, то тепер монополіст - кабельне телебачення ТТІ, яке, кажуть, в руках у родичів міського голови, буде зомбувати та диктувати ціни для кожного злиденного українця. КТ ПП «Львівська жінка», знищене дощенту. Майно його вивезене судовими виконавцями у невідомому напрямку. Приміщення відібрані, рахунки заарештовані, працівники між землею і небом.

Бажаю всім нововолинцям правди і духовного багатства. Живіть довго. Думати, ну так важко! То й не переймайтеся, хай коні думають - у них голови великі.

30.08.2011 р.

Анатолій Бідзюра, журналіст КТ «Львівська жінка», Нововолинськ