Останнім часом тоталітарним артефактам, в Нововолинську, не щастить. То вождя на шахті № 9 НВ залишать без обличчя, то орден ВВВ на біллборді міського голови замалюють. Нещодавно, зганьбили стелу «Захисникам 4-го Укріпрайону НКВД», що біля школи № 1, заливши її червоною фарбою і встановивши зверху напис «Цирк!». (див. фото) Добре видно написи на вінках, від кого вони. Не виключено, що ними і була зганьблена названа стела, щоби спровокувати напруження: вовчі більшовицькі звички  Україні відомі.

До речі, цей пам»ятник був встановлений місцевою владою років 5 тому, яка ностальгує за партквитками і радянщиною. Товариші, колишні і нинішні! Ви вже давно сиділи б в тюрмах: радянська влада терпіти не могла хабарників і злодіїв!

         За вкрадені, або захабарені 20 тис. рублів тоді давали «вишку» - це прирівнювалось до зради батьківщині: розстріл був гарантований КК СРСР.

Так що сидіть і дихайте в ганчірочку, не виключено, що під час люстрації саме це вам і буде поставлене в провину. А «чесні» нинішні комуністи мовчать і тільки дивляться, як «партейгеноссе» цуплять комунальне майно, а перший секретар ЦК КПУ жениться під старість і клепає дітей – «життєлюб», звісно ж, з колишніх. І плював він на авторитет Комуністичної партії України. Вони скаженяться, тільки, коли хто розтовче пику їхньому «вождю», або справедливо звинуватить у геноциді українського народу – голодоморах 1921, 1933, 1946 рр., чи репресіях за іншодумство і націонал-політичні переконання у 1937-38 – му і пізніших.

«Помри ти сьогодні, а я завтра!» - часто доводиться чути від скриміналізованих колишніх партфункціонерів. То може, не потрібно бажати ближньому своєму смерті, а самому вмерти вже нині? Бажано зранку. Добровільно.

Певній категорія апаратчиків, ну там, по ідеології КПСС, чи лекторів з інструкторами партії, тих, що дурили народ і брехали про звірства ОУН-УПА, які творив переодягнутий в повстанські однострої НКВД. Менше згрішить вони в цьому житті, котре відпущене їм Богом - то й легше буде покарання за набагато меншу, відповідно, кількість гріхів скоєних впродовж свого нікчемного атеїстичного існування.

02. 06. 2011 р.                         Анатолій Бідзюра, журналіст