БАЛАДА ПРО ХРУЩА

Колись я був хрущем

І жив собі на вишні.

Літав під сонцем і дощем

Їв листя й квіти пишні.

Але, не часто був той шик.

Екстаз, від крапель клею.

Тому, що триста днів на рік

Проводив під землею.

Ступити ніде, навіть крок.

І сонце там не світить.

Там вічна ніч, нема зірок,

Там не сміються діти.

Я землю жер і корінці,

Гіркі й гидкі на смак.

На мене полювали всі -

Щурі, кроти і шпак.

Гноблять і кривдять повсякчас

Личинок бурого хруща.

Викопують і пожирають нас

З коріння  вишні і куща.

Ми всі є хрущики малі,

А в головах  в нас - каша.

Тому й живемо у землі,

Що вже давно не наша.

Наш друг – мокриця і черв’як.

Наш світ – могильна тиша.

Вже літ сімсот живем отак

Боячись, навіть мишей.

Жирує в замку  нагорі

Товстезний щур. Чужак.

На вкраденій у нас землі.

І вже ввійшов у смак.

Ми не відстояли в бою

Свій гонор, слави блиск.

Ми мову батьківську свою

Змінили на щурячий писк.

Живуть торговець і бідняк

Без правди. Злагоди і згоди.

Тому в хрущів усе не так:

Нема ні Бога, ні свободи.

Відьми навчили пити гірко

Зігнавши в гетто -  чорні ями.

Тому і кланяємось низько

Щуру червоному. З рогами.

Перед очима, як мара

Змілілі ріки, без лісів Карпати,

От дожились! Що вже щура

Ані повісити, втопити, закопати.

Хрущам – суди, тюрма, ОМОН,

Щурам і слугам – гроші.

Злочинцям все без перепон,

А нам – короста й воші.

Печери рівень, олігарх і клан.

Мошна долярами набита.

Смоли киплячої казан

Очікує замість корита!

Хрущі в холодній глибині

Принесені щурам у жертву.

Бандюк на чорному коні

Волочить совість мертву.

Ох! Часто снилося мені,

Що маю ікла грубі.

Усе ввижалося у сні,

Що тигр я. Шаблезубий.

Підземний тигр? Я втратив страх!

Хвостом шмагнув і заревів,

Та обтрусивши з кігтів прах

Стрибнув на жирних пацюків.

Вищать щурі: чого це так,

Його ніхто не купить?

Був жук покірний, став хижак.

Не бреше, не тремтить, не цупить.

Катам на жах, собі на гнів

Прозрілі, і давно не сови.

Захрущимо костями ворогів,

Бо не хрущі ми - щуролови.

Віват, загарбники щурі!

Шануйтеся, і не живіть убого.

Ми вас оселимо в норі

Де ми жили до того.

Господь наслав щурячий сказ.

Хрущам життя. І їхнім чадам.

Наблизивсь комашиний час!

І вже конає пацючача влада.

Анатолій Бідзюра, Нововолинськ

Україна

19.12.2010 р.( праздник св.Миколая)