Більмом на оці декотрим із
недоброзичливців та політичних опонентів, котрі щоночі бачать у своїх снах
воскреслий труп нового Союзу, виявився червоно-чорний штандарт із яким я вийшов
на пікетування міськради під час І-ї Міжнародної екологічної акції за чисте
довкілля. Якась анонімна «точка» дуже
сварилася у коментарях із цього приводу і ніяк не могла заспокоїтись. Давайте
розберемось, зробивши екскурс у не в таку вже й, аж надто віддалену історію
Західної України.
У 20-30 роки минулого століття червоно-чорні
прапори активно використовувались членами української націоналістичної
молодіжної організації «Пласт». Багато із яких, згодом, увійшли у Організацію
українських націоналістів (ОУН). І саме вони принесли туди червоно-чорне
знамено. А потім і в Українську Повстанську Армію (УПА). 1941 року, в ОУН після розколу на «мельниківців» та
«бандерівців», червоно-чорний прапор пластунів став організаційним прапором
крила Степана Бандери. А згодом і бойовим. Крило Андрія Мельника
використовувало собі за організаційний – синій стяг із жовтим тризубом
посередині. Утім, 1943 року, коли розпочались бойові дії УПА із німецькими
загарбниками, ОУН прийняла рішення відмовитись від червоно-чорного прапора і
застосувати синьо-жовтий. Проте, як бойовий штандарт він зберігся у деяких
підрозділах УПА. Так, зокрема, інколи під кольорами цих прапорів складали
присягу новобранці. А у деяких випадках, він використовувався під час бойових
дій. Отож, ані нацисти, ні фашисти ніколи не мали червоно-чорного стяга. Хоча,
як і у нинішньому державному прапорі об’єднаної Німеччини, так і у часи 2-ї
Світової війни, у стягах Вермахту є такі кольори чи їхнє поєднання. Проте у
німців ніколи не було такого прапора і він ніколи не належав до їхніх символів.
Червона та чорна барви мають дуже давні корені в українських традиціях, зокрема, ще у
трипільській культурі. Пізніше ці кольори використовувались козаками у
Запоріжській Січі. Окрім всього цього, поєднання кольорів - червоного і
чорного, глибоко символічне в українській народній вишивці і має філософське
підґрунтя: червоне – символ життя та кохання, а чорний – смерті. Що гармонійно
переплетені у безмежжі Всесвіту. Дмитро Павличко, геніальний український поет
написав на ці мотиви свого чудового вірша, який був покладеним на музику
Олександром Білашем і став народною піснею. Пам’ятаєте, могутній голос Д. Гнатюка, що багато років
линув над безкраїми просторами Радянського Союзу: «…червоне – то любов, а чорне
– то журба!» У наші дні червоно-чорні кольори стали партійними барвами Конгресу
Українських Націоналістів.
23.10.2013 року Анатолій
Бідзюра, член КУН
|