Сьогодні у своїй поштовій скриньці я знайшов дуже дивного листа. Пожованого та зіжмаканого. На гербовому бланку виконкому Нововолинської міськради під № б-708 гл  від 09 вересня 2013 року. (фотокопія-1) Якщо вірити даті, то він добирався до мене майже тиждень. Без конверта. Невідомо, як його доставили: ровером, автомобілем, кур’єром чи кіньми. Передивившись записи у журналі вихідної документації ГО «Україна + Польща», виявив, що у виконком я нічого не писав. Після дзвінків в Управління освіти, приймальню міського голови (де ніхто нічого не знав), тільки у загальному відділі міськради віднайшов таки деякі сліди. Виявляється, це реакція «гарячої урядової лінії» Кабінету Міністрів України на мою скаргу зареєстровану там під № 1652635. Куди я телефонував у надії призупинити передачу споруди комунального дитсадка міській прокуратурі. Ох, і КМУ! Ой, і Микола Янович! А як оперативно діє «гаряча лінія» – і двадцять днів не пройшло, а я вже отримав відповідь від тих на кого скаржився! Знаєте, це і відпискою у класичному її вигляді, не назвеш. Це, щось інше, чому назви іще не придумали. Геніальний винахід українських владних чиновників,  бюрократично-корупційного зразка, початку ХХІ сторіччя. Одним словом, ніхто ніяких ДНЗ у Нововолинську не продає і моя інформація не відповідає дійсності. Панове, а таки не продає! Я так і повідомив у телефонному режимі на «гарячу урядову лінію» у Києві. А дуже легко передає комунальне добро, котре належить громаді, за просто так! – безплатно, іншим відомствам. В обмін на заплющування очей правоохоронцями на можливі їхні,  корупційні дії. І як не крути:  хоч із боку всенародно обраних слуг територіальної громади у міській раді, чи з боку наймитів народу в міській прокуратурі – всюди, очевидно, проглядається посадова корупція. Я вирішив надати іще один документ, якого вочевидь ніхто із громади не бачив – рішення сесії міськради № 25\8 від 30 серпня 2013 року, родзинку, чи то б пак, шедевр письмового мистецтва міського депкорпусу + місцевих довголітніх бюрократичних апаратчиків, якими споруда дитсадка була подарована ГПУ. (фотокопія-2) Де вони лукаво посилаються на статті 51 та 60 «Закону України про місцеве самоврядування». Проте, мовчать, ніби палицю ковтнули про ст. 26, пункт 30 із розділу ІІ, який я дозволю собі навести повністю: «Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективами та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі місцевого референдуму».  Так-так, саме державними бо інших тоді у Нововолинську не було. Знаєте, не за прокуратуру – за Державу образа душить, бо не може вона (чи не хоче) поставити на місце своє таке, ох і серйозне ж, державне дітище, котре служить наглядачем законності і правопорядку в Україні.

17.09.2013 року

А.Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ, Волинь