Вірніше, її відсутність. А я було вже подумав…  Після днів Незалежності і Міста, у минулому році, коли містечко Нововолинськ на Волині буквально вибухнуло небесно-сонячними барвами.Що місцеве керівництво спатріотизувалося чи спатріотилось, запатріотизувало…, як воно краще буде, даруйте, старому. Та,  думаю ви мене зрозуміли. А воно, виявляється, як було, так і залишилося. На жаль. Пройшовши деякими центральними вулицями у цей святковий день, вибірково наклацав своєю «мильницею» добрий десяток фото, де державні символи України були відсутні. Держустанов та комунальних контор, що напряму підкоряються Нововолинській міськраді, в основному. Ну, і деяких приватних. Наприклад, кафе «Міраж», про яке городяни брешуть, що це власність міського голови. Хіба міг би він дозволити у своїй питєйній точці «гоп-ца-ца» під оглушливі децибели музик до півночі, від котрих у навколишніх мешканців тріскають барабанні перетинки? Він же міський го-ло-ва, нерозумні!. Ну, як можна? Мер – держслужбовець, а їм, як відомо, Конституція і закони таке витворяти забороняють. Ні, і ще раз - ні! Безсовісні брехуни. До крамниці «Інтер’р», де раніше було телеательє, що на вул. Гагаріна та до «Вопаку не дійшов. На магазині сантехнічних пристроїв «Лідер», прапора теж не було. І, о диво! Не було його і на галицькій філії, у колишній школі № 6, яку безоплатно орендує у міської територіальної громади Тернопільський університет, і де голова захистив свою кандидатську дисертацію по економному господарюванню, і кажуть, захищатиме ще й докторську. Та, що там говорити. Прапорів майже ніде не було видно, за рідкісним та, як вбачається, екзотичним винятком. Про приватні магазини, офіси, аптеки та банки і так далі, власники яких, очевидно, окрім дзвону монет ні до чого у своєму житті не прислухаються, промовчу поки.  Хоча, нагадаю: вони все-таки перебувають на території суверенної Української Держави. А державні Прапори продають у магазині «Гама»,  пр. Дружби, 25. Прошу дуже! (на фото) І міські теж. «Ну й що ви нам зробите!» – пихато скажуть держслужбовці та приватні власники. «Звісно, що нічого» – відповім. Здохла вся риба у комунальному озері на м-ні  Шахтарський – не відповідав ніхто. Ремонтуються ямковим способом  шляхи у місті зі страшними порушеннями технологій – сходить з рук. Проводиться капітальний ремонт покрівель на комунальних об’єктах по завищених у рази розцінках – мовчок. Закупівля продуктів для дітей у садках і школах, як говорять, часто протермінованих, і яка  віддана «своїм», постійним і вірним слугам – а ми плювати хотіли! Побори та вимагання коштів у закладах освіти та ЦМЛ  під виглядом благодійних внесків? – нам фіолетово, були й будуть! Приватизація громадського майна без конкурсів та аукціонів «потрібним» особам, у тім числі і з Києва – ну то й що? Цензура у комунальній газетці «Наше місто», на міському радіо і ТТІ - переб’єтесь.  Ну-ну. До пори, до часу. Допоки існує ваша, антигромадська влада. Але, настане і наша. Небагато залишилось. Ми змінимо все у нашому місті - прийде час. При допомозі тієї ж таки, нашої взірцевої і демократичної Конституції України, яку ви сьогодні так демонстративно ігноруєте.

28.06.2013 року