Головна » 2017 » Червень » 22 » ДЗВОНИ ІМЕНІ В.САПОЖНІКОВА
07:55 ДЗВОНИ ІМЕНІ В.САПОЖНІКОВА |
| Про цей «совковий» анахронізм із метою прославляння власної особи – як вождя, «господарника» і доброго дядечка, що «вивів» Нововолинськ із глибочезної прірви розгулу промислової могуті, засилля робочих місць і пекельного жерла своєчасних виплат зарплат до якоїсь фантомної «Еуропи», я чував давно. Проте, накарбоване на церковних дзвонах прізвище міського голови Віктора Борисовича Сапожнікова на них, побачив вперше.
Отже, фігуру вождя всіх часів і народів – В.І.Лєніна, перед міською радою, у рухівські часи зняли. Довгі роки вона пролежала на господарському подвір’ї ВУКГ під тополею. На неї справляли песики нужду, цілі династії ворон обкакували його бронзове тіло, що було «живее всех живых» із висот, рідкими (перепрошую) екскрементами, а несвідомі робітники «по-маленькому» використовували його мужнє і героїчне обличчя.
Та із початком будівництва церков різних конфесій, про вождя згадали. І вирішили, щоби бронзовий мотлох даремне не пропадав, продати його в «парк комуністичного періоду» м. Дніпропетровська, якомусь бізнесюку а на вторговані гроші відлити дзвони, які своїми калиновими звуками закликали б членів нововолинської громади до Божої молитви.
Але не був би то мер В.Сапожніков «заслуженим господарником», генерал-майором реєстрового козацтва та чотири рази «Людиною року», кавалером орденів св. Миколая Чудотворця – «За примноження добра на землі» та Ярослава Мудрого IV ступеня, двох чи трьох орденів «Шахтарська слава» і т.д. і т.п., полковником запасу українського війська і п’ять разів поспіль міським головою,.. якби і тут не придумав для себе вигоди.
То й викарбували його ім’я на бронзових дзвонах, які він дарує, нібито, на молитовну згадку про нього – на довгі віки. Щось там ще є про міську раду… Але без прізвищ і титулів. Мовляв, це він презентував ті дзвони їхньому власнику – нововолинській громаді. Як відомо, КПСС у радянські часи грошей не заробляла і матеріальних благ не виробляла. А відбирала їх у власного трудового народу і розподіляла між кубами, в’єтнамами, китаями, монголіями, єгиптами, країнами соц. табору і тому подібне.
Продукувала бомбардувальники, атомні бомби, танки, кораблі, ядерні підводні човни… а те що залишалося – як собаці кістку, кидала на зарплату і побудову комунізму для «совєтского народа». Наприклад: на виконання продовольчої програми, програми житлової, п’ятирічок за чотири роки, семирічок за п’ять, «догоним и перегоним Америку» й так далі. До речі, КПСС «торжественно провозглашала: нынешнее поколение советских людей будет жить при коммунизме (!)». Цей період повинен був настати у 1980 році.
Віктор Борисович про все це добре знав. Як і знав, що бронза та – із скинутого народом «вождя», йому не належала, а була комунальною власністю нововолинської місцевої громади. Проте, «подарував» він таки її у вигляді церковних дзвонів, своїм «вдячним» виборцям. Із відповідним, урочистим написом, безумовно. Ну, не був би то Сапожніков!
Звісно, не було б так образливо, якби він своїм коштом та оплатив роботу заводу за проектування, креслення, формовку, відливку, транспортування тощо. Якщо я помиляюся, то хай мер надасть фінансові документи на поіменовані вище виконані роботи. Проте, схоже, цього я ніколи від нього не дочекаюся.
Міський голова, віддаючи команду для карбування «на віки» свого імені на церковних дзвонах проколовся і не подумав, що бронза – матеріал м’який і несанкціонований ніким, та не зафіксований у рішеннях місцевих депутатів на сесії міської ради напис на них, легко зрізається болгаркою.
15.06.2017 року
А.Бідзюра, член тер. громади, голова ГО «Україна + Польща». Нововолинськ
|
|
Переглядів: 295 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
