Головна » 2016 » Квітень » 12 » ФЕМІДА У НОВОВОЛИНСЬКУ: КУДИ СМІЯТИСЬ?
21:34 ФЕМІДА У НОВОВОЛИНСЬКУ: КУДИ СМІЯТИСЬ? |
| У даний час я захопився Кримінальним Кодексом України. Дуже цікава книженція. Читається легко, ніби бестселер, написаний талановитим письменником цього жанру. Ну, хоча б, наприклад, ч. 3, ст. 368 ККУ : «Прийняття пропозиції, обіцянки або отримання неправомірної вигоди (хабара – А.Б.) службовою особою, карається позбавленням волі терміном до 10 років із конфіскацією майна та позбавленням права обіймати певні посади до 3 років». До речі, кожна частина цієї статті (368) передбачає тюремне ув’язнення на різні терміни із конфіскацією чи без неї.
Виявляється, що сухий іще порох у правоохоронних порохівницях! А казали, що вони не мають права, що Кримінальний Кодекс держави Україна недосконалий і недолугий. Я згадую, як за прокурора міста Нововолинська О. Решетника (звільнений обласним прокурором А.Коцурою 22 квітня 2014 року) у підсумкових документах прокурорської перевірки у Центральній міській лікарні, проведеної за особистої участі Олексія Леонідовича, були саме такі слова - «неправомірна вигода». Тобто «хабар», по-нашому, по-хлопському.
Маю й копію цього цікавого документа, як і всіх інших. Проте, нікого не покарали за повністю доведену прокуратурою неправомірну вигоду – хабарі. Ані головного лікаря ЦМЛ, ані головну фігурантку резонансного корупційного скандалу. Здається, і до суду справу не довели. Одним словом, хабарницю звільнили а потім, іншим наказом, відразу ж поновили на роботі. Кримінальну справу закрили. Як вам?
Окрім того, є й інші напрацювання по цих хабарницьких та корупційних схемах. У виконанні того ж таки, колишнього міського прокурора. Проте, жодного разу (!) нікого не покарали. Не відреагував на це, належним чином, і міський голова В.Сапожніков. Хоча, згідно «Закону України про місцеве самоврядування», він у нашому місті відповідає за все. Вірніше, регулярно і абсолютно, як вбачається, не хоче відповідати майже ні за що. Як і колишній заступник (тепер перший заступник міського голови - секретар міськради) А. Сторонський, що курував тоді медичний напрямок.
Можна навести багато прикладів. Ну, хоча б скандал у підконтрольній меру міській раді та міськвиконкомі, із індивідуальним опаленням для квартир громадян міста. Чи історію із завищеними цінами при виконанні ремонтних робіт дахів житлових будинків, освітніх (шкільних, дошкільних, позашкільних) установах по заяві у прокуратуру міста, написаній членами депутатської групи «Спільна думка».
Або, дику пригоду із дитячим харчуванням (2013 рік) у школах, приміських закладах відпочинку та заміському оздоровчому таборі «Прикордонник». Де основними фігурантами є міське управління освіти та ДКП «Комбінат шкільного харчування». Цитую відповідь, що надійшла мені від прокурора міста за результатами перевірки під № 1348 вих-13 від 30.04.2013 року: «В додатку до вказаного договору (№30, 15.01. 2013 р.), встановлено, що ціни за страви та продукти харчування в розмірі, що у рази перевищують ринкові ціни… Так ціни на окремі продукти на 200-400% відрізняються від середніх ринкових».
Була відкрита кримінальна справа. Як і по факту поставок маргарину по ціні вершкового масла та інших, м’яко кажучи, несвіжих продуктів для наших дітей у освітні та дошкільні заклади максимально наближеним до мера відомим міським підприємцем. А ще ж найвищими керівниками, у будинку для літніх людей сел. Жовтневе, обкрадались каліки. Крали пенсії із карточок. А іще… Міському голові внесли не одне прокурорське подання. Ну, то й що? А нічого. Міський голова Нововолинська та посадові особи управління освіти відбулись легеньким переляком. Кримінальні справу прикрили. Усунули деяких посадових осіб, що переводили «стрілки», і які ніколи й нічого не вирішували. Все. Хіба один раз міською прокуратурою вносились подання міському голові? Та він їх схрумкав, як коняка сіно.
Хоча, наведені вище та задокументовані факти імовірної корупції – далеко не всі. Ох, і далеко… Ви ніколи не задумувались, чому українське антикорупційне законодавство, таке безпощадне і правильне, весь час гальмує і пробуксовує? Все вірно. Тому що, його саботують працівники правоохоронних органів! А чи переймались ви деколи питанням, а хто ж у нас у місті прокурор, нач. міліції\поліції, голова суду і СБУ. Це, як не дивно і чисто умовно кажучи - товариш мер. Саме так.
Вихід? Він дуже простий. Прокурором, навіть із найменшими повноваженнями, може бути лише той, хто жодного дня не працював у системі української прокуратури. А начальником поліції теж – має стати лише та людина, яка не була заражена страшним «ментовським» вірусом, що був імплантований у колишнє міліцейське середовище . Суддівські посади можуть і повинні обійняти лише совісні люди, яким не байдужа доля України і які готові працювати на свою державу, а не на свою бездонну кишеню. Та приймати справедливі рішення в інтересах простих людей, які їх утримють, а не владних та розбещених нашим підлабузництвом бонз і багатіїв. Про суддів, окрема тема.
Бо саме вони і чинять, нерідко, кривосуддя. Яке у всіх християнських релігійних конфесіях прирівнюється до вбивства. Це застаріле зло, як виявилось, подолати дуже важко. Майже неможливо. Отож, і діяти тут потрібно жорстко, а можливо і жорстоко – радикальними методами. Я не закликаю відразу ж звільнити всіх суддів. Зовсім ні. Але й терпіти далі суддівське свавілля, погодьтесь, вже несила. Можу навести немало прикладів зі свого особистого досвіду спілкування із нашим міським суддівством. Як напряму, так і не. Корупцію побороти дуже легко. Потрібно розпочати це робити. Оце і все.
Починаючи із часів незабутньої акції «Нововолинськ без Сапожнікова» у 2005 році і судових процесів зініційованих міським головою проти трьох активістів та судових засідань щодо нецензурної лайки заступника міського голови А.Сторонського у приймальні міськради, аж до дня сьогоднішнього. Коли всі наші міські «служителі Феміди» взяли самовідвід по моєму судовому позову до міського голови В.Сапожнікова за бездіяльність і ненадання відповіді на мій інформаційний запит щодо розподілу комунальних квартир у Нововолинську за останні 11 років.
Тепер, мушу їздити за 20 кілометрів до райцентру Іваничі, до тамтешнього суду і сподіватися, що іваничівська Феміда виявиться справедливішою і милостивішою до простого громадянина за нововолинську. Я не хочу ніякої моральної компенсації за наругу на своєю гідністю та порушеними місцевою владою моїми конституційними правами і свободами. Я не плакав би, якщо б від мене відвернулися сусіди і почала зневажати дружина. Мені байдуже, що про мене подумають рідні та знайомі. Я не вимагатиму у високого чиновника жодної його чорної копійки за моральну та іншу, нанесену моєму здоров’ю шкоду. Що, на мою думку, була завдана неправомірними і беззаконними діями місцевих владних чиновників. Як у свій час (2005 рік) намагався зробити це В.Сапожніков. Я не маю фінансової змоги найняти для захисту своєї честі дорогих, приватних адвокатів із обласного центру.
Я лише проста людина, що намагається всіма порухами душі чинити правду, ненавидячи беззаконня. Хоча й добре знаю, що кривду робити набагато прибутковіше і легше. Я не боюсь правди. Боюсь втратити совість і добре ім’я – те що у мене залишилось, і що не змогла відібрати місцева влада.
Яка весь час займала високі посади при режимі Януковича. І яка не зробила, схоже, жодного руху по припиненню беззаконня, а тільки мовчки робила вигляд, що навколо нічого не відбувається. Ці люди відірвані від громади. У них – відмінний від нашого світогляд і сприйняття реальності. Я це зрозумів дуже давно. Місцева влада провалила люстрацію. Інакше і бути не могло, бо у першу чергу потрібно було люструвати її. Оновлення місцевої владної команди, у інтересах виборців, не відбулось. Були приведені лише незначні косметичні зміни. Фасад влади і її закулісне, та імовірне сімейственно-кланове оточення, залишились.
Передвиборчі обіцянки у вигляді рогу достатку для населення, не виконані. Люди думали, що за перестарка, «принца», отримають пів-царства але забули, що таке може бути лише казочках «старшого брата» – десь там, далеко на Сході.
У контексті нещодавнього розлогого інтерв’ю міського голови В.Сапожнікова, яке прозвучало на честь повернення після його важкої хвороби на роботу, у місцевому ЗМІ - ТБ «СТН», можна сказати таке. Хай навіть і умовно, хай завуальовано, як жарт чи у вигляді певного виправдання свого довгого перебування на лікарняному, згадувати імена великих світу цього чи ставати у одну шеренгу із ними – прем’єр-міністром Великобританії сером Вінстоном Черчиллем і президентом США Франкліном (Делано) Рузвельтом, якого возили на інвалідському візку, погодьтесь, не зовсім коректно.
І очікуваного лікувального ефекту від перебування тільки у відділеннях реанімації, кардіології та інфекційному, може й не бути. Мде-пц. Як кажуть в Одесі: «Куди сміятись?»
11.04.2016 року
Анатоль Бідзюра, голова ГО «Україна + Польща», журналіст. Нововолинськ
|
|
Переглядів: 344 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
