На відміну від комуністичного Нововолинська у наших сусідів у м. Володимирі-Волинському усе не так. Не дивлячись на 49-річне перебування у місті танкових, піхотних, саперних, радіолокаційних, прикордонних НКВД і ще невідь-яких військових частин і підрозділів, радянських, звичайно.

Тут український дух, тут княжі городи, вали і брами, тут предків наших кості у землі лежать! Не дивлячись на потуги всіляких зайд, чужинців і загарбників, відразу відчуваєш, що «Ще не вмерла…»  Володимир не став напівзросійщеним, як Нововолинськ, завдяки його міському голові Петру Саганюку, українцю і патріоту.

Княжу резиденцію Володимира Великого, біля автостанції, археологи рокопували рік. Біля палацової стіни короля Казимира ІІІ виявили моторошні знахідки, які відносяться до періоду окупації «першим совєтом» - 1940-41 рр. Масові поховання. Кістки рук були зв»язані колючим дротом, як практикували у таких випадках працівники ЧК – ГПУ – НКВД – КГБ. Радянська монета номіналом 20 копійок датована 1940 роком. Отже її власницю НКВД замордувало не раніше 1940 р. А оскільки поховання масове, то можна припустити, що розстріли українців, і очевидно поляків, відбувались перед приходом у Володимир німців у 1941 р. Поки-що археологами досліджено шість скелетів, один з яких жіночий – розповідає «Володимир вечірній» від 26 травня 2011 р. (дивись фото)

Ще одна знахідка – номерний жетон польського поліцейського. А його за що? Смердючий совєцький відбиток смоленської Катині і київської Биківні! Не виключено, що посеред жертв сталінського режиму є і євреї… На княжому городищі, в ті часи, була тюрма НКВД. Кількість розстріляних археологи оцінюють у кілька сотень людей.

Все гаразд у Володимирі і з вшануванням повстанців армії ОУН – УПА. Як і з патріотичним вихованням у школах, училищах, коледжах… На вул. Ковельській, у самому центрі княжого граду постав величний монумент воякам УПА. Це заслуга місцевої влади і патріотичних організацій Володимира. Слава Україні! Героям слава! А ще меру міста П. Саганюку. (дивись фото)

Цікаво, а яку пам»ять залишить після довже-е-лезного свого головування, нині чинний Віктор Борисович Сапожніков? Написи на церковних дзвонах, які він, нібито, відлив за свої приватні гроші? Згадки про комунальну власність подаровану родичам? Колекцію медалей, орденів, погонів козацького генерала і полковника запасу Українського війська? Стелу 2-го Укріпрайону НКВД, збудовану за гроші дітей їхніх розстріляних чи виселених до Сибіру батьків? Плеяду вихованих ним україножерів і яничарів? Армію пияків, що сформувались в результаті регулярного вживання оковитої в Парку «культури» і під нічними магазинами…?

05.06. 2011 р.                Анатолій Бідзюра, журналіст, м. Нововолинськ