ГЛУХА ВЛАДА

                                   Розпочинаючи цю писанину та добре розуміючи у що це може вилитись у теперішні часи, я капітально проштудіював закони України «Про державну таємницю», «Про Службу безпеки», «Про прокуратуру» та «Про міліцію» таким чином підійшовши до теми у всеозброєнні.

А для того, щоб і добрі люди знали про ці силові структури, які ще часом називають «правоохоронними», та не боялись їх, скажу: всі ці інституції існують виключно за кошти українського народу та для його захисту  і ніяка інша держава, окрім України, їх ніколи фінансувати не буде. Якщо таке станеться то вони будуть розігнані або перепрофільовані для служби  другій країні. Ні в якій Колумбії, Панамі, Гондурасі чи в іншій банановій республіці ніякі органи безпеки, прокуратури або поліцейські формування не ігнорують так зухвало інтереси власного народу, котрий їх годує, як у нас. Ані одна держава світу не виплачує  елітних зарплат, не призначає елітних пенсій та не надає елітних пільг своїм спецслужбам просто так - ні за що. Ст.5, п.2 Конституції України говорить, що єдиним носієм суверенітету і джерелом влади є її народ. Ви чуєте, силовики і наглядові органи? Народ! Тобто я і мені подібні  сіромахи, які є громадянами держави Україна. І ніде, ні в якому законі, нормативних актах чи міжнародних хартіях, угодах, Правах людини  ООН, постановах судів, Європейській конвенції з прав людини тощо, не виписано, що правоохоронні структури повинні перебувати на службі у міських голів, олігархів, голів облдержадміністрацій та обласних рад ватажків кримінальних синдикатів і бандитських угрупувань…, заробляючи на біді роботяг. Хто сіє горе – жне бурю.

І ні за яке дослідження тактики і стратегії бойових дій повстанських підрозділів, які не шкодуючи свого життя проливали кров за визволення від окупації рідного народу істориків та науковців (окрім совєцького періоду), ніхто ніколи  не заарештовував. Ба, навіть в Росії колишнім солдатам генерала Власова, тим що вціліли, держава тихенько платить немалу пенсію.

Тактика і стратегія Української Повстанської Армії перебуває на озброєнні спецназу і морської піхоти в багатьох країнах світу – США, В’єтнаму, Ірану, Франції, Сирії, Іспанії, Китаю, тієї таки ж Росії… Нічого нового у форматі виживання і конспірації в умовах ведення партизанських бойових дій, світ з того часу так і не придумав. «Якби я мав таку армію, як УПА, ні один німецький солдат не ступив би на  територію Франції» - генерал де-Голль, 1946 р. Ніякої таємниці тут немає.

Перетворення ЧК-ГПУ-МВД-НКВД-КГБ в інструмент репресій проти власних громадян чи не найстрашніше твориво радянської імперії зі всіх світових   імперій, що будь-коли існували в історії людства. Більше 100 000 000 жертв за порівняно недовгий, 74 роки, період більшовицького минулого - дані Московського центру соціологічних досліджень. Цей страшний парадокс винищення власного населення (окрім режиму Пол-Пота) повинен був стати вічним імунітетом від тоталітаризму, проте його виявилося так багато, що він перетворився  на отруту, котра вбила пам’ять декількох поколінь. Тому, можливо, багато хто не хоче помічати в діях теперішньої СБУ жодних сумних аналогій. Знову спрацьовує трикляте «Це мене не стосується. Зі мною такого не станеться ніколи», яке може перерости у «Це прийшли за мною?!!». Втручання у роботу засобів інформації, пресинг активістів «Свободи», затримання міжнародних експертів – все це засвідчило, що шкірки демократизації та європейськості на Службі безпеки України були дуже тонкими і їх зірвало першим же вихором вітру владних змін. Під нею оголилась справжня сутність вічно живого образу «чекіста»-вовка, хижака, наділеного владою надзвичайними повноваженнями.

                   Напевне, саме матеріали понад 60-річної давнини у випадку з Р.Забілим виявились секретними, бо на їх захист СБУ мобілізувала своїх найкращих фахівців, проігнорувавши присягу. А ще можливо тому, що кляті бандерівці 40-50-х років минулого століття передбачили розташування атомних об’єктів на території сучасної України, володіли даними про обороноздатність держави, чи про місцезнаходження її військових частин. У будь-якому випадку, вони мусили знати щось вкрай важливе, саме для сучасної Української держави, аби вважати цю інформацію таємною. Особисто я здогадуюсь чому стратегічні і тактичні напрацювання УПА в 2-гу Світову, і які є актуальними у веденні збройного опору ще і дотепер, в наші часи викликають у декого таке занепокоєння і страх…

Нині чинний в Україні закон визначає державну таємницю як інформацію, поширення котрої може завдати шкоди національним інтересам України. Де знайшла її СБУ, може  в звітах про бойові дії УПА  з німцями та загонами НКВД? А може в майстерно виконаних антисталінських листівках? Можливо, вона, (державна таємниця) в сотнях і тисячах кривавих сторінок, які розповідають про придушення визвольного українського руху, вивезення до Сибіру «бандпособніков і члєнов сємєй врагов народа?».  Але саме тут вступає в дію ще одна цікава норма – державною таємницею не може бути інформація про придушення прав і свобод громадян, якою  і кваліфікуються масові політичні репресії проти свого народу. А ще, якщо вам буде завгодно, то згідно міжнародних правових документів - це злочини проти людства. Нюрнбергський трибунал не визнав такими бойові операції Української Повстанської Армії, а власовської РОА (Русская Освободительная Армія) – так.

Наразі, СБУ встановлюється коло осіб, яким була призначена інформація Р.Забілого. Хочу полегшити завдання спецслужбовцям: це ми з вами – весь український народ. А якщо конкретно – історикам, журналістам, студентам, жертвам репресій, їхнім дітям і онукам, всім хто цікавиться новітньою історією України. Тож коло третіх осіб дуже широке. Саме на базі нашої історії, сподіваюся, відбудеться колись справжнє, а не окупаційне її переосмислення, яке позбавить нас рецидивів тоталітаризму у сьогоденні. Чесно признаюся СБУшникам: Р.Забілий віз інформацію для мене. Хай так зробить кожен. Хай вони побачать, що коло третіх осіб це всі громадяни держави Україна, які здатні зупинити каток репресій 1937-го у 2010-му. Візьмемо диски з інформацією про стратегію і тактику бойових дій УПА зпомпувавши її з Інтернету  та й подамося «здаватися» до обласних чи районних УСБУ.

Першу заяву, в зв’язку з імовірним замахом на мене, я написав нач. Новолинського МВ УВС ще 9.09.2008 р., вхід.№ Б-3 (очевидно мій «постійний» номер). Відповідь не надійшла. Заяву про прослуховування моїх мобільного і стаціонарного телефонів, а також про зовнішнє спостереження, яке ведеться за мною, написав через рік – 11.09.2009-го, прийняла зав. канцелярією МВ. І.Ю.Туруцька, без вхідного реєстраційного номера. У відповіді, за підписом В\О Начальника НВ МВ УМВС О.М.Дзюбки №74 (вик. д\і Бойчук)  від 11.10.2009 р. повідомлялось, що інформація викладена в моїй заяві не підтвердилась, і я можу оскаржити її у прокурора та в суді. 21 червня 2010 р. я і група мої товаришів поїхали на  прийом до голови Волинської Облдержадміністрації Б.Клімчука з яким я, до речі, особисто знайомий ще з початку буремних 90-х. В чотири ока, мною був переданий «Інформаційний запит», де повідомлялося про корупцію в Нововолинських міських органах місцевого самоврядування, узурпацію влади, фальшування статей Конституції Держави Україна, цензуру в ЗМІ шахтарського міста, замах на життя І.Желізка, викрадення майна та абонентської бази КТ «Львівська жінка»… У «Запиті» я наголошував, що такі дії місцевого владного бомонду є загрозою безпеці держави Україна. Ані я, ані мої товариші відповіді від першого намісника Президента України на Волині, не отримали. На початку 1990-х, Б Клімчук, пам’ятаю, говорив нам: «Хлопці! Допоможіть мені, а я вам, і ми разом утвердимо самостійну Державу». Дякуємо за обіцяну  «допомогу» через 20 років, Борисе Петровичу! Ким ви є сьогодні?

В той самий день я особисто передав пакет заяв до УСБУ у Волинській області в м.Луцьку, де повідомляв про те ж саме – небезпеку для держави Україна, наводячи конкретні факти. А також про загрозу нового замаху на мене у зв’язку з моєю активною патріотичною позицією та журналістською діяльністю. Начальник СБУ у Волинській обл. В.Мельникович, листом на гербовому бланку за № 54\5\1358 від 25. 06.2010 р. доводив до мого відома, що мої заяви та копія інформаційного запиту, супровідним листом під такими-то номерами, скеровані за належністю до прокуратури Волинської обл. та до обласного УМВС – чиста відписка.

Хто тільки, після цього, не мав до мене претензій! З міліції приходили додому. Викликали в прокуратуру. Мною зацікавилось УБОЗ,  дільничні інспектори міліції, кримінальний розшук… Я побував на аудієнції ще у декотрих силових місцевих органах, де без сумніву, записували мої монологи. Перед тим, ходив в УБЕЗ… Дива та й годі! А скринька так легко відчиняється, будь на те добра воля силовиків. Бери злодіїв від влади голими руками і заробляй зорі на погони. Марна справа.

Це свідчить, що не було команди «фас!» від обласного, і відповідно, від київського начальства. Маючи багатоповерхові томи фактів про посадові злочини місцевих злодюг, силові формування з якогось дива,  тримають це в секреті. Спостерігаючи, як в результаті розкрадання і корупції гине держава Україна вони роблять вигляд, що нічого особливого не відбувається. Народу уривається терпець. В результаті істерії в ЗМІ у північного сусіда можна подумати, що російській мові загрожує зникнення на планеті всій. Якщо і загрожує, то нашій з вами!

Кретине, розмовляй по-своєму – довше проживеш, менше нахапаєшся болячок бо Господь генетично запрограмував в тебе, як українця, давши територію для життя тобі і твоїм дітям. І не Його провина, що ти через свій тваринний страх віддаєш її чужинцям, жахаючись і трясучись у своїй «хрущобі»!

Як тільки спецслужби заарештовують, скажімо, міських голів Немирова, Нововомосковська, Кам’янця-Подільського чи ще де-інде, за хабарництво і посадові злочини, я починаю вірити В.Януковичу. Згодом, коли все це стихає,  (роботи  тут непочатий край), як  випадку з його відпусткою в Криму, тривожуся і розчаровуюсь знову.

Подібне так само починалось  в 1937-му. Спочатку заарештовувались одиниці. «Казли» мовчали. Потім відлік сягнув сотень. Знову тиша. А згодом розпочались масові фабрикування справ «ворогів народу» - умовні есерські, меншовицькі і націоналістичні заколоти та  притягнуті за вуха «справи лікарів та інженерів» тощо. Закони підмінились «розстрільними трійками» а Конституція - культом особистості «батька всіх часів і народів». СРСР перетворився на гігантську тюрму.

Рахунок жертв обчислювався десятками мільйонів. Громадяни, які  могли зупинити тайфун репресій на самому початку, промовчали злякавшись. А потім були рочавлені тоталітарною машиною по одному. Їхні діти та онуки ставали дітьми «врагов народа», якщо публічно не відмовлялись  від своїх матерів і батьків. Новонароджених хлопців почали називати «Владлен» (скорочене від Владімір Лєнін), «Трактор», «Бєламорканал» тощо, а дівчаток – «Даздравспєрма» (да здравствуєт Пєрвоє мая!) «Пьятілєтка», «Індустріалізація» і т.д. Я розумію, що для нинішнього покоління ці факти з радянського минулого звучать маренням божевільного, проте так було.

                   Це стало схожим на початок Апокаліпсису. Минуле може повторитися. Все, як і тоді, залежить від нас – злякаємось і промовчимо чи вчинимо опір заради своїх нащадків і вільної Держави. Обирати нам. З нами Бог. Страх – смертний гріх.

Довго чи коротко, швидко чи повільно мовиться, та справи злі блискавично робляться з допомогою лихого і нечистого, на жаль.

Наостанок, хочу звернуся до силових структур: ані прокуратурі, ані СБУ чи УБОЗу із УБЕЗом, ні міліції під час своїх добровільних чи з примусу візитів до них підписок про нерозголошення, я не давав. Відомостей, що становлять державну таємницю, не знаю. У випадку переслідування за іншодумство, політичні переконання чи патріотизм буду діяти згідно ст. 17, Конституції України.

02.10.2010 р.                             Анатолій Бідзюра, заст. голови МО КУНу.

                                               Журналіст газети «НОВОВОЛИНСЬК»