Головна » 2014 » Липень » 23 » …І НА БІЛОМУ КОНІ (памфлет)
09:43 …І НА БІЛОМУ КОНІ (памфлет) |
| Те, що написане нижче, я запросто можу викласти у віршованій формі. У будь-якому розмірі – ямбі, хореї, брахіколоні чи інших. Не тому, що я такий великий поет чи геній. І, можливо, й зроблю це вже найближчим часом. Справа в іншому. Читаючи коментарі користувачів на нововолинських сайтах де вони лають наших, упирями присмоктаних до тіла громади міських очільників за відсутність патріотизму і жлобство, а також публікації де добряче-таки дістається на горіхи усьому місцевому владному режиму за регулярну брехню, хочу запропонувати наступне. Місто Сніжне нещодавно піддалося бомбардуванню і артилерійським обстрілам. Серйозно ушкоджені житлові будинки, комунікації та промислові підприємства. У цьому місті народився наш міський голова Віктор Сапожнікофф. Як він сам себе охарактеризував недавно: «Я, швидше за все – господарник!» Вважаю, що справжнє його місце там. У палаючому і стріляючому рідному Донбасі. Тим більше, має фах будівельника. Давайте не будемо брати до уваги його первинне підприємство – нововолинське Ремонтно-будівельне управління, яке лежить нині у руїнах. Звідки він, із посади головного інженера, у далекому 1986 році прийшов у нинішній «горком», як тоді казали. І залишився. На довгі десятиліття. Сніжне, чи як кажуть місцеві люди - Снєжноє, має величезну потребу у досвіді нашого голови. Про його організаторські здібності - орденоносця, багаторічного лауреата у номінації «Людина року», кавалера ордена «св. Миколая-чудотворця» - «За примноження добра на Землі», ходять легенди. Та й про різні інші, мислимі і немислимі приватні та державні нагороди у всіляких інших варіантах. Скажімо про два ордени «Шахтарська слава»… І давайте не будемо картати його за зникнення 15 000 робочих місць у результаті стертих із лиця землі шести вугільних шахт, зруйнованої «Оснастки», Бавовно-прядильної фабрики, двох ЗЗБВ, Харчокомбінату, трьох автобаз, того ж таки РБУ, РМЗ, ДОКу, ЦЕММу - проданих і відданих за так, дитсадках та школах і тому подібних різних-всяких дурницях. Людина на своїй малій батьківщині буде старатись: відкриється друге дихання. Головне – досвід господарника. А якщо не захоче, то може спробувати себе у ролі воєначальника-стратега. Цілком підійде. Бо має звання генерал-майора реєстрового козацтва. А окрім того, полковника запасу Збройних сил України. Як це у нього вийшло, без спеціальної військової освіти - питання не до мене. Може, таємно воював у «гарячих точках» Ірану, Іраку чи у Сербії. Брав відпустку – і летів десантурою на війну. Виконувати інтернаціональну місію. А через 45 діб повертався до виконання обов’язків міського голови. Давши підписку про нерозголошення, і ховаючи таємно мабуть, у сейф зароблені там бойові ордени і медалі – «Бойового червоного Прапора», «Побєди», «За отвагу» чи «Красної Звєзди». Правда, якщо порахувати скільки разів у рік він бере відпустки то треба думати, що побував у всіх локальних збройних конфліктах планети Земля. То як, хай формує військовий підрозділ? Тільки із однією умовою. Звичайну військову частину, ну скажімо там піхотний полк чи батальйон, зась! – у підпорядкування йому не давати. Хай набирає свій. Із найближчого оточення і родичів. Пропоную назви: «Серпасто-молоткастий легіон», «Дайош корупційний Донбасс!», «Демони місцевого врядування», «Чорні полковники». На вибір. Можуть бути й інші варіанти. Заступники і там виконуватимуть ту саму роль. Всі вони мають офіцерські звання. Перший – буде начальником штабу. Другий – начмедом. А може, й розгорне польовий шпиталь із операційною. Ось де безмежні можливості для матюків! І до суду ніхто подавати не буде. Неоціненний досвід нашої міської каральної медицини, зокрема психіатрії, із поборами та іншими «благодійними внесками» застосовуватиметься тепер, виключно проти сепаратистів. Третього помічника поставить зам. по тилу, або командиром автороти. Пригодиться й нарізна зброя, яку кожний має вдома. Панцержилети, Ф-1, розгрузки, СВД чи СКС, сух.пайки, АК-100, набої та берци із камуфляжем – плюньте! І говорити ні про що, для таких багатих панів. А один відомий своєю близькістю до мера святий отець, піде військовим капеланом на фронт. У званні молодшого лейтенанта. Святі отці із іншої конфесії – відкриють реабілітаційні центри у комунальних спорудах. Ну ніби, як у ЦМЛ - для поранених із мерського визвольного батальону. Які їм подарував міський голова. Або самі «купили». Задарма. Після визволення Донбасу там, на колишніх козацьких землях Війська Запоріжського, на повну силу, розкриються таланти нововолинських «господарників». Вони застосують їх у благородній справі постокупаційного періоду – поміняють іржаві водогони і теплотраси, заново заасфальтують горбаті тротуари, запустять зруйновані заводи, фабрики і шахти, створять робочі місця, проведуть тендери на поставки продуктів для малечі у садки і школи, ямкові ремонти міських доріг, повернуть вкрадене родичами комунальне майно і землю. І полетять знову «відкати» у їхні бездонні кишен… Тьху ти! Тиц-звездиц. Як завжди, все знову зіпсував. Ну, то й продовжу вже далі. Подітись нікуди. Віддадуть донбасівські ДДУ прокуратурам, автошколам, податковим, центрам зайнятості і технікумам… А школи – університетам. У яких їм напишуть кандидатські та докторські дисертації на тему: «Про користь свіжої і чистої води». На сесіях міськрад місцеві депутати голосуватимуть за виділення фінських будиночків із землею для родичів, гектарів у зоні міста для курощупів і формальдегідників. Використання бюджетних коштів для ремонтів скверів «Міраж» із окупаційними фігурами та днищ басейнів шкіл із завищеними кошторисами та об’ємами, схоже, як і міської водойми, стануть у Снєжному нормою. «Зимові» заміни бордюрів і «якісний» ямковий ремонт доріг під дощем робитимуть іще ударнішими темпами… Високооплачувані «гавчики» із жовтих промерських газеток, ТБ та радіо почнуть згодовувати тамтешнім «казлам» казочку про солом’яного бичка – доброго і чуйного «батька міста», яке угаганом увірвалось в Європу. Далі ви знаєте. Цілком може бути, що мер, ніби Наполеон в’їде у рідне місто на білому, як сніг коні. Із шаблюкою та революційним «маузером» в руці. Під бандерівським синьо-жовтим знаменом із тризубом. Під яке обіцяв не ставати ніколи. Попереду війська всього. А за ним, перший зам. – на БМП із крилатими ракетами. Другий заступник - бог освіти, медицини й торгівлі, у важковаговому санітарному «Ланосі» на 60 ліжкомісць із червоним хрестом на даху. І у білих тапочках, пардон, бахілах, ковпаку, наморднику та халаті. Третій – на броньованому КРАЗі. Із позолоченими (іще раз перепрошую), VIP-туалетами та «грецьким залом» в череві машини. Та й залишаться там всі. Обере їх народ керівниками. Голову – мером Донецька. А решта - підуть заступниками. Нам на втіху. Звідти не швидко до нас знову доберуться – 1500 км. як-не-як. Будуватимуть «Європу». Таку, як у нас збудували. Поблагословимо? - Ну, то з Богом, Парасю!
18.07. 2014 року
Анатоль Бідзюра, журналіст газети «Нововолинськ діловий»
|
|
Переглядів: 406 |
Додав: Анатоль
| Рейтинг: 0.0/0 |
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ] |
Меню сайту
Слухаємо
Опитування
|
