|
Перед Вами фото із
плакату, де зображений розп’ятий Христос на Голгофі. Вражає, чи не правда? Тільки до шприців,
пляшок з оковитою та цигарок потрібно, ще було б додати кайданки на руках із захабареними
«баксами». А що стосується закатованого Христа, то так воно все і було.
Замордували, а потім підвісили вмирати на хресті, під пекучим сонцем Палестини.
За правду. За нас з вами, минулі і прийдешні покоління людей, що бояться, або
не вміють себе захистити від свавілля колишніх
і нинішніх вельмож, у котрих безліч богів – брехня, гроші, влада, свавілля,
підлість, крадіжки, корупція, підлабузництво, багатство, розбій, беззаконня,
гріх, нечестивість, душогубство, безбожжя, кривда, розпуста, богозневага, садизм,
мужоложство, гніт, розкіш… Гидота, одним словом.
Вся ця нечисть купляється і продаються за гроші чи
матеріальні блага. Проте, на світі безмірно більше речей, яких не придбаєш за
все золото світу. Господь потихеньку, час від часу, прибирає тих, хто занадто
зарвався чи не покаявся, не прийняв любові правди чи навмисне дезорієнтує ближніх
своїх, свідомо перекручує одвічні поняття добра і зла, Божі та людські цінності
і Заповіді. Він таким чином викорінює непотріб, водночас безмежно люблячи нас –
недолугих і нерозумних, ледачих та брехливих.
Перед
вами іще одна фотографія. Етнічного українця, Петросюка Ігоря, 50 років, батька
трьох неповнолітніх дітей – 13-річної дівчинки та двох 7-річних хлопчиків,
котрих виховує сам, часто не маючи змоги їх нагодувати і одягти. І.Петросюк –
важко хвора людина, з порушеннями кровообігу голови і тазу. Окрім цього має іще
цілу купу болячок. Через матеріальну скруту не може лікуватись, хоча, з такими
медичними діагнозами, давно міг би виробити собі групу інвалідності… Ви знаєте,
як це робиться в Україні? Ст. 48 Конституції: «Кожен має право на достатній
життєвий рівень для себе і своєї сім’ї,
що включає достатнє харчування, одяг, житло.” Ст. 49: «Кожен має право на
охорону здоров’я, медичну допомогу та
медичне страхування”. Безоплатна медицина в нас – для багатіїв. Як зрештою і все для них,
легкодоступне та безкоштовне.
Ігор робить те, що може – продає шкарпетки на
базарі. Якщо вдасться. Бо нещодавно його позбавили можливості оренди контейнера
на центральному ринку, залишивши дітей без засобів до існування. Був він і у
міській раді. Просив два метри кв. для візка з товаром. Відмовили. Мало того,
конфіскували 330 пар шкарпеток. Правда, потім самі злякались скоєного і
повернули. Доводилось йому бувати і у міській прокуратурі та міліції, на нього
завели адміністративну справу. А чого варта історія з чужим металобрухтом на
його подвір’ї!
Поважні люди попросили місця для його тимчасового зберігання. Не
відмовив. Потім міліція звинуватила у крадіжці. Тяганина, стреси, погрози і
залякування. Проте, не боявся. Після того, як назвав прізвище власника металолому,
все раптово припинилось. Має купу документів з правоохоронних органів, що
підтверджують сказане. Як і з судового засідання, котре провели без нього.
Звертався в Адміністрацію Президента України. Згідно неписаних правил, що
існують в нашій державі, в порушення «Закону України про заяви і звернення
громадян», скаргу переадресували в міську прокуратуру, де вона припадає порохом
вже більше року.
Не
повірите: на дітей не отримує нічого. Не належить – сказали владці.
Після
позбавлення права оренди контейнера на центральному ринку, до чого, як випливає
зі сказаного ним, приклало руки місцеве владне купецтво, старі запчастини –
крани, вентилі, замки тощо котрими торгував, перевіз додому. Обікрали. Знає
поіменно злодіїв та з ким із правоохоронців вони пов’язані.
Вірить прокуратурі. Каже, що деколи допомагає.
Ось така історія одного із представників
українського етносу в українському Ново волинську, що в державі Україна, який
мав би жити за українською Конституцією і українськими законами на своїй
власній, освяченій дідівською кров’ю, рідній українській землі. І то жити
добре, бо право це гарантоване йому Основним Законом його країни, який не
виконується ні в форматі безкоштовного лікування, ані освіти, ані прав і свобод
– ні в чому.
Бо у зросійщеному Нововолинську вміють тільки
погрожувати за іншодумство та патріотичні переконання представникам титульної
нації. Часто переходячи від погроз до дій. Знищення останнього українського ЗМІ
«Кабельне телебачення «Львівська жінка» та замах на життя його власника Ігоря
Желізка, що дивом вижив – ідеальне підтвердження цьому. У 36-тисячному
Володимирі-Волинському є шість газет, в нас одна-єдина, комунально-провладна
типу «Слава-слава!».
Так, що про корупцію вже говорити не доводиться,
на часі, як вбачається, мова про існування організованої злочинності – мафії,
«коза-нострового», сицілійського зразка.
Якщо побачите на базарі етнічного українця, батька
трьох неповнолітніх дітей, Ігоря Петросюка, (див. фото) допоможіть йому. Купіть
у нього пару чи дві шкарпеток. Тим більше, що вони у нього сертифіковані,
чудової якості. І ще чимось, якщо можете, допоможіть - згодиться всіляка поміч.
24. 10. 2011 р.
Анатолій Бідзюра. Голова Громадської організації
«Україна + Польща» м.Нововолинськ, Волинь, Україна
|
