«Тут би за себе і дітей вистачило терпіння помолитись - скажете ви. А як не звернемось до Бога, буде і так. Хай все залишається, як є. А може, нам ще треба іти в церкву?! Там так нудно. Священник каже незрозумілі слова – про правду, віру і любов до ближніх, закликає допомагати чужим людям. Про що це він?»

                   Так воно і буде. Тобто, ніяк. Назавжди. Поки не змінимось ми: не почнемо ходити в храми, боятимемось і полохатимемо своїх дітей, віритимемо, що Степан Бандера, а не «перевертні» із НКВД знищували український народ після 2-ї Світової, що голодомори 1921-33-46 років стались через неврожай, а не через реквізиції хліба червоними комісарами, не прочитаємо «Кобзаря» Т.Шевченка і «Чорного ворона» В.Шкляра, віритимемо піар-політологам, будемо байдужими до чужої біди, не вчитимемо власних дітей благочестю, рідній мові та народним звичаям, пиячитимемо, матюкатимемось, будемо піддаватись у великому і малому чужинцям, без спротиву даруватимемо зайдам дідівську землю, совість, честь і віру… Пропадемо. Як почали вже. Хай обмине нас ця біда, бо ми є великим і древнім народом із котрого постало безліч інших, привласнивши нашу  назву і мову, славу і гонор «матері міст руських», вийшовши із темряви диких ідольських племен на широкий шлях європейської християнської цивілізації.

Отож, молімося за Україну. Така молитва є. (див. фото) Бо творячи молитву за Неньку, ви обов’язково отримаєте добро для себе і своїх нащадків, сущих нині і грядущих поколінь.

22.10.2011р.

Анатолій Бідзюра. Голова Громадської організації  «Україна + Польща»